Цього тижня в Києві у переміщеному з окупованого Донецька арт-центрі "Ізоляція" представили книгу журналіста Станіслава Асєєва. Він уже рік перебуває в полоні бойовиків "ДНР". У книгу увійшли есе та блоги Станіслава, які він протягом двох років надсилав з окупованого Донбасу для видань "Український тиждень", "Дзеркало тижня" та "Радіо Свобода".
– Алло. Єгор, це мама Стаса Асєєва. Він зараз не з тобою? Ти знаєш, де він?
– Ні, я з ним не розмовляв. Щось трапилося?
– Він не відповідає на телефон і не приїхав додому, як обіцяв.
– Алло. Єгор, це мама Стаса Асєєва. Він зараз не з тобою? Ти знаєш, де він?
– Ні, я з ним не розмовляв. Щось трапилося?
– Він не відповідає на телефон і не приїхав додому, як обіцяв.
Цю розмову переповідає колишній народний депутат Єгор Фірсов, який вчився на факультеті філософії Донецького університету інформатики та штучного інтелекту разом із Станіславом Асєєвим.
Саме з цього діалогу на початку червня 2017 року почався пошук інформації про місцезнаходження журналіста. Друзі, рідні та редактори видань, яким Станіслав відправляв свої роботи, постали перед тяжким вибором: чи розкривати, хто криється за псевдонімом "Станіслав Васін".
Друг Станіслава Денис Каплунов розповів, що Стас не брав слухавку, а його друзі запитували тоді в його Facebook-сторінці, де він перебуває.
"Декому він писав, що захворів, не може говорити й перебуває в лікарні. На питання, чому ти нам пишеш у Facebook, а матері, яка вже в сльозах та істериці, не зателефонуєш, то Стас чи та людина, яка писала за нього, не відповідала", – розповідає Денис Каплунов.
Занепокоєні рідні, друзі та колеги Станіслава все ж таки погодились на публічну заяву про його зникнення. Вони знали, що Станіслав листувався та зустрічався з українськими патріотами, які проживали на окупованому Донбасі. Вони боялися, що від імені Станіслава у Facebook з проукраїнськими громадянами могли спілкуватися представники незаконного збройного формування. Мовчання могло збільшити кількість полонених.
У сусідній зі Стасом камері перебував колишній полонений Віктор, який попросив не називати його прізвища. Його вдалося звільнити в грудні 2017 року під час обміну заручниками. Чоловік розповів, що Станіслава Асєєва бойовики захопили не 2 червня, а 10 травня, і спостерігали за його роботою. Редактор програми "Донбас.Реалії" "Радіо Свобода" Андрій Діхтяренко під час презентації книги зачитав свідчення Віктора.
"З ним поруч я був з 10 травня 2017-го, з того дня, коли його взяли. Сиділи в сусідніх камерах. Обличчя його я не бачив, тільки ноги та зі спини – коли водили в туалет або купатися. Коли не закривали двері в камеру, залишали тільки решітки, то ми могли розмовляти з ним. Він розповів, що журналіст. Він увесь час боявся, що ніхто не дізнається, де він . Мене та інших тримали під своїми іменами. Його – під вигаданим.
Його спіймали 10 травня 2017 року на площі Леніна. Кілька разів його возили на його зйомну квартиру, і він писав під їх контролем, до того моменту, коли вирішили зімітувати пограбування його квартири. Для сюжету про Ясинувату його вже возили в наручниках.
Його катували струмом, підключаючи до вух. Стас говорив, коли пропускали струм, то аж очі вилазили, причому пускали на рівні 30 одиниць, і пообіцяли довести до 100, це, напевно, вольти. Били так, що вся нижня частина тіла чорна була.
Але у свій час йому дозволили писати. Дали ручку та папір. Він писав замітки. У той час, коли нам давали можливість поговорити, він зачитував те, що писав. Писав про те, як перебував у камері.
Перші три дні Стас їсти не міг. Він ділився своєю їжею. Хліб передавав. Потім я порадив сушити хліб, який залишався. Їжу нам давали три рази на добу. Приносили в одноразових судочках і вкрай мало. Стас відмовлявся їсти прокисле. Я йому казав, що дарма. Краще з'їсти таке, ніж з голоду здохнути тут.
Його опери з його “Приват24” зняли 10 тисяч. Сказали, що на його утримання, на бензин та машину, щоб його до Ясинуватої возити. Два рази бургер йому купили. Півкіло цукру дали. Блістер валідолу.
2 червня 2017 МДБ вже його офіційно засвітило, коли вони не наважилися його показати матері, хоча він їй по телефону пообіцяв зустрітися (з їхньої згоди). Вона просила, щоб Стас до неї приїхав. Він подивився на них – і вони кивнули, що можна. А потім дали задній хід. Його опер говорив, що їздив до Москви, спеціально заради нього, щоб включити його в списки на обмін".
Станіслав Асєєв був студентом звільненого з дворічного полону релігієзнавця Ігоря Козловського. Той повідомив, що бойовики утримують Станіслава в приміщенні колишнього арт-центру "Ізоляція" в Донецьку, де незаконне збройне формування Донеччини облаштувало в'язницю. Ігор Козловський згадує, що представники незаконних збройних формувань шукали Стаса з півтора року.
"Через півроку мого перебування у в’язниці до мене прийшли люди з “МГБ ДНР” і спитали, чи хтось із моїх учнів залишився в Донецьку. Я сказав, що всі виїхали. Мене спитали, хто такий Стас Васін, а я відповів, що не знаю, але думаю, що це колектив авторів. Та вони звернули увагу на те, що Васін після повідомлення про моє затримання написав, щоб усі учні Козловського виїжджали на підконтрольні території", – згадує викладач.
Він вважає, що бойовики могли вирахувати Станіслава, бо, описуючи життя окупованого Донбасу, у своїх роботах той поступово розкривав про себе деталі. Представники "МГБ ДНР" сказали Ігорю Козловському, що в них є аудіозапис його голосу, вони знають, у що він одягається і що він живе неподалік формування "Кальміус".
27-річний хлопець любить джаз та біг. У нього – з відзнакою диплом бакалавра філософії та диплом магістра з релігієзнавства. Він змінив півтора десятка професій – від вантажника та могилокопача до продавця-консультанта та співробітника банку.
У своїх есе та блогах Станіслав описував не лише життя в окупації: що думають люди в окупації, як змінилась окуповані міста, чому стався конфлікт, що там відбувається. У мене складається враження, що, спілкуючись із бойовиками, він хотів зазирнути в їхні душі, аби зрозуміти тригери ненависті до України та що ними рухає.
Андрій Діхтяренко звернувся до бойовиків незаконного збройного формування, пообіцявши, що "журналісти не забудуть про тих, хто в полоні".
"Ми будемо привертати увагу міжнародної спільноти", – пообіцяв він. Разом з тим він попросив журналістів активно писати про Станіслава Асєєва, прочитати його книгу та розповісти про враження в журналістських матеріалах чи соціальних мережах.
Послиня США в Україні Марі Йованович пообіцяла використати всі можливі способи, щоб звільнити донецького журналіста.
Попри всі зусилля української влади звільнити Станіслава в грудні разом з іншими заручниками не вдалося: його ім’я з незрозумілих причин не включили до списку. Про це розповіла народна депутатка від БПП та членкиня гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи на переговорах у Мінську Ірина Геращенко.
Політикиня закликала міжнародних партнерів України домогтися від незаконних збройних формувань, аби ті надали політв’язням права на листи, дзвінки та посилки. Ірина Геращенко каже, що за чотири роки Міжнародний комітет Червоного Хреста жодного разу не відвідав полонених в окупованому сході України.
Вона заявила, що Україна готова передати Росії 23 засуджених росіян, які "здійснювали підривну діяльність, теракти, виступали проти територіальної цілісності України", задля звільнення в’язнів Кремля, у тому числі Станіслава Асєєва. За її словами, незаконні збройні формування на сході України підтверджують утримання 20 громадян України, тоді як безвісти зниклих – десятки.
Примірник "В ізоляції" можна отримати в арт-центрі "Ізоляція" безкоштовно, попередньо залишивши заявку в приватному повідомленні на сторінці проекту "Донбас.Реалії".
А тим часом друг Станіслава Єгор Фірсов мріє про той день, коли в піднесеному настрої зателефонує матері донецького журналіста.
– Доброго дня. Це Єгор Фірсов, ви, напевно, вже знаєте, що обмін відбувся.
– Так звичайно. Все добре?
– Так, все добре, Стас на волі. Передаю йому слухавку...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
