Збройний конфлікт на сході України має очевидні наслідки: жертви серед мирного населення та військових, гуманітарна катастрофа на Донбасі, ускладнення ситуації на вітчизняній політичній арені. Також війна провокує в суспільстві неминучі ексцеси, з якими стикалися всі держави, що переживали подібні конфлікти. Йдеться про розподіл зон відповідальності для громадян України, які проживають на окупованих територіях, і, можливо, скоїли злочини проти держави чи інших громадян. Щодо цього думки правозахисників та представників активного прошарку громад по всій країні розділилися.
Проект Закону про заборону колабораціонізму (6170)
Зареєстровано 9 березня 2017 року нардепом Ігорем Лапіним. Якщо роздивлятися текст з точки зору пересічного громадянина (долі якого, власне, і стосується документ), то простежується певна розмитість термінів. Наприклад, у п. 1 ст. 1 законопроекту є визначення поняття колабораціонізм як «співпраця громадянина України з російською окупаційною владою та створеними чи підтримуваними Російською Федерацією незаконними збройними формуваннями» в Криму чи ОРДЛО, але немає роз’яснень механізму такої співпраці. Що це – вступ до «організацій» на кшталт «Донецька народна республіка» (до списків якої, до речі, вносяться навіть ті, хто про це не підозрює), або сплата комунальних послуг до окупаційного «бюджету», або ведення бізнесу з тамтешньою реєстрацією? Вже сам тільки перший пункт викликає багато запитань.
У деяких випадках буде неможливо простежити та довести істинну мотивацію громадянина, який відвідував мітинги за «ДНР» чи «ЛНР», бо на такі збіговиська людей часто примушували йти на підприємствах, керівництво яких відчувало тиск з боку представників незаконних збройних формувань. Так само, сумнівно, чи варто засуджувати мешканців окупованих територій за отримання так званих паспортів «ЛДНР» (чи паспортів РФ у анексованому Криму), бо часто люди мусять отримувати ці «документи», щоб не втратити роботу або убезпечити себе та близьких від потрапляння «на підвал».
Крім того, в п. 6 сказано про «будь-які інші форми співпраці…», і це формулювання неприйнятне для побудови документу, що має містити винятково чітку термінологію.
Також ініціатор законопроекту Ігор Лапін пропонує доповнити Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) статтею 111-1.
За задумом автору проекту закону, «не підлягають відповідальності за колабораціонізм громадяни України, які були змушені співпрацювати» з окупантами.
Проект Закону про захист української державності від проявів колабораціонізму (7425)
Зареєстровано 20 грудня 2017 року. Ініціатори –дев’ятеро нардепів, серед яких є і автор попереднього законопроекту Ігор Лапін.
Автори проекту закону – Віталій Овчаренко та Ірина Лоюк – стверджують, що документ спрямовано на справедливе покарання винних у злочинах. А покарання має відбуватися за результатами перевірок громадян, підозрюваних у колабораціонізмі. Перевірки проводитимуть спеціальні «комісії правди», які фактично беруть на себе функції судів. До складу комісій пропонується ввести активістів, що, за словами авторів проекту, «користуються авторитетом». Біль точної інформації про кандидатури цих активістів на даний час немає.
У першому розділі проекту закону йдеться про низку проступків, що носять, на думку авторів, ознаки колабораціонізму. Але під ці ознаки, якщо прокурор задіє «творчий підхід», підвести можна, в принципі, будь-які вчинки. Крім того, в міжнародному праві немає терміна «агресивні дії», який автори документа вживають природньо, не роз’яснюючи його значення. Цей термін згадується в тексті кілька разів.
Варто зазначити, що законопроект у поточному вигляді (відсутність чітких визначень злочинів, критеріїв покарання) може стати не лише інструментом кари безневинних, а й засобом боротьби з опонентами влади, конкурентами в бізнес-сфері, громадськими діячами тощо.
Важливо. Існує процедура реєстрації законопроектів, згідно з якою охочі запропонувати альтернативний законопроект мають 15 днів на реєстраціє власного документа. Але, як бачимо, перший проект зареєстровано 9 березня, другий – 20 грудня. За словами їхніх авторів та ініціаторів, ці документи начебто регулюють різні сфери, мають різні рубрики та розглядаються різними комітетами. Але навіть за назвами проектів цілком зрозуміло, що сфера таки одна й та ж.
Як на мене, у перших двох законодавчих ініціативах закладені механізми, які в разі застосування на практиці спровокують низку порушень прав людини та громадянина, гарантованих Конституцією України.
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
