Війна, крім своїх жорстоких наслідків, впливає на свідомість людей. Цінності, погляди, світогляд – війна стає своєрідним мірилом для цих понять. Постійні страждання та смерті змушують замислитись про людяність та цінність життя людини.
«…Життєво важливі об’єкти інфраструктури – аеропорти, мости, будівлі, дороги, лінії електро- та водопостачання – зруйновані. Десятки тисяч мін та бойових снарядів, які не вибухнули, забруднили велику частину дорогоцінного чорнозему і знищили його плодючість. Матеріальні збитки складають понад 50 мільярдів доларів. Життя перетворилося на жах для близько 6 мільйонів людей, які жили у зоні конфлікту, зокрема близько 300 тисяч, які проживали вздовж лінії фронту. Деякі місця настільки ушкоджені, що стали непридатні для проживання…», ‒ таким побачив Донбас під час війни журналіст Крістофер Міллер.
Якщо поглянути на весь біль та всі руйнування збоку, постають кілька досить простих запитань: хто буде за це відповідати? хто компенсує втрати? як жити після того, що відбулося? Однак на жодне з них немає простої відповіді.
Під час розгляду та узгодження тексту Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у суспільному обговоренні часто стали виникати теми реінтеграції, примирення, деокупації, амністії. В цілому вважалося, що саме цей закон і дасть відповіді на згадані прості запитання стосовно сходу України. Саме тому у громадянському суспільстві його коротко називали законом «про реінтеграцію», але на практиці текст успішно проігнорував все ті ж непрості відповіді на питання про життя після звільнення територій.
На рівні Міністерства з питань тимчасово окупованих територій піднімається питання щодо примирення і навіть обговорюється створення «комісії з примирення». На думку посадовців Міністерства, варто замислюватися про ведення діалогу з населенням непідконтрольних територій Донбасу та рухатися в напрямку миру через спілкування за посередництва моральних авторитетів. Кого саме бачать посередником – не зрозуміло. Та і в межах конфлікту на сході України важко визначити таких людей, які б були прийнятними для України і для Росії в якості посередників, при тому що протилежна сторона не визнає свою участь у війні. Але на державному рівні загалом конкретних стратегій реінтеграції закон не пропонує. Тому краще звернути увагу на ініціативи у цьому напрямку, обговорювані громадянським суспільством.
Громадська організація «Сила права» просуває підготований нею законопроект «Про прощення». Як наголошують при цьому представники організації, на шляху до звільнення тимчасово окупованих територій важливо подолати один психологічний бар’єр. Цей бар’єр пов’язаний із перспективою возз’єднання країни, яка ось уже протягом чотирьох років штучно розділена лінією фронту. Над створенням такого бар’єру в мешканців і тимчасово окупованих, і звільнених територій послідовно працює пропаганда. Серйозної підтримки ініціатива поки не отримала.
Натомість правозахисні організації активно наголошують на проблемах перехідного правосуддя. При офісі попередньої Уповноваженої з прав людини Валерії Лутковської діяла робоча група, яка займалася розробкою концепції в галузі прав людини щодо подолання наслідків збройного конфлікту. Ця концепція мала б показати державі, як треба діяти після закінчення війни, як відноситися до жертв конфлікту та як будувати мир.
«…На всі запитання чи дискусії на тему майбутнього Донбасу в мене завжди однакова відповідь – діти. Майбутнє залежить від того, якими виростуть ці діти. Саме діти, які там продовжують жити, і врятують Донбас. Врятують, якщо їм у цьому допомогти…», ‒ такі думки висловлює журналіст Мар’яна П’єцух.
Наразі чітко зрозуміло одне: про життя після війни треба думати вже під час війни. Ми вже розуміємо, що мир не дається легко, його треба досягти, а потім спокутувати свою вину обом сторонам перед загиблими та постраждалими. Якщо дивитися на цей процес з юридичної точки зору, то Україні важливо визначити:
- дієвий механізм, який дозволить проводити ефективні розслідування та притягати злочинців до відповідальності;
- який об’єм шкоди завдано внаслідок війни і як її можливо компенсувати (використовуючи державні програми, відстоюючи позицію у міжнародних судових інстанціях);
- хто саме і як постраждав від збройного конфлікту;
- як не втратити та не спотворити інформацію про власне події війни, зберегти правду та не допустити повторення подібного у майбутньому.
Ці ключові моменти відображаються у концепції перехідного правосуддя як моделі переходу суспільства від конфлікту до примирення. Організація Об’єднаних Націй визначила загальні рекомендації для проведення ключових реформ для відбудови миру. Але при впровадженні тих чи інших принципів та практик важливо пам’ятати, що кожен збройний конфлікт унікальний за своєю природою і неможливо підібрати якісь універсальні «ключі» для його вирішення або роботи з його наслідками. Тому зараз Україні передусім важливо зрозуміти, що її громадяни прагнуть закінчення війни і кровопролиття, зберегти єдину державу, але при цьому, щоб держава їх чула, будуючи мир. Без голосу власних громадян і врахування їхніх поглядів неможливо буде рухатися вперед та спокійно жити після війни.
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
