Мешканці вулиці Зелений Гай у Мар’їнці залишили свої будинки під час інтенсивних бойових дій влітку 2014 року у пошуках порятунку від обстрілів. Тоді здавалося, що це лише тимчасово, а зараз вони змушені жити у чужих містах і селах зі статусом внутрішньо переміщених осіб. Переселенці відзначають, що навряд чи їм вдасться знову повернутися додому або принаймні отримати компенсацію за зруйноване та пограбоване житло.
Dolce vita
До війни невелика, але заможна Мар’їнка мала статус міста районного значення в області і вважалася донецьким передмістям. Вулиця Зелений Гай межує із Петровським районом Донецька, до якого можна дістатися пішки. На вулиці знаходилася школа-інтернат для дітей-сиріт ім. А.С. Макаренка і мешкало 57 родин, переважно співробітників цього навчального закладу. Вулиця була дещо відокремлена від Мар’їнки, тому мешканці жартома її називали «окремою державою».
«У нас була «окрема держава», куди ніхто зайвий не заходив. А якщо заходив, то усі знали що це чужі», - пригадує одна з мешканок Зеленого Гаю Ольга Самсонова.
Донеччани взагалі порівнювали цю територію з «невеличким раєм».
«Моя дочка із Донецька приїжджала і казала: «Мамо, у вас тут райок. Солов’ї співають, все зелене навкруги. Така хороша школа, квартирки, біля кожного під’їзду прибрано. Добре було», - згадує Валентина Солодова.
Із початком бойових дій влітку 2014 року Мар’їнка опинилася між Збройними Силами України та організованими збройними формуваннями «ДНР», тому постійно піддавалася обстрілам. Майже усі жителі Зеленого Гаю влітку того ж року виїхали до родичів і друзів у надії врятуватися. Вони залишали по домівках майно та речі зі сподіванням швидко повернутися додому після закінчення артилерійських обстрілів. Військовим тоді вдалося відновити контроль над більшою частиною міста, а вулиця Зелений Гай стала лінією фронту, небезпечною для життя. Водночас, ще протягом року місцеві могли навідуватися до своїх домівок, забирати майно і навіть збирали на городах врожай восени 2014-го – під звуки снарядів та канонади.
Між двох вогнів
Вже в липні 2015 року ситуація змінилася. Після боїв ЗСУ звільнили місто, а українські військові сконцентрували сили на вулиці. Доступ туди був заборонений навіть її мешканцям, а тих, хто не хотів покидати домівки, військові просто виселяли. Втім, жителям Зеленого Гаю вдалося отримати санкцію на відвідування власних квартир з дозволу представників військово-цивільної адміністрації та армії лише через місяць затяжної бюрократії та колективних поневірянь. Квартири виявилися не лише розбитими або в аварійному стані через влучення снарядів, - ще й пограбованими.
«Коли ми зайшли, то одразу помітили, що усі двері в будинок були відкриті. Всередині усе було погромлено, розграбовано, усі речі – забрані», - каже Ольга.
Вона додає, що востаннє їм з чоловіком вдалося побачити власну квартиру два роки тому – ще у березні 2016 року. Вона припускає, що зараз від їхньої квартири взагалі нічого не залишилось. Водночас, про стан свого будинку та вулиці зараз вона дізнається лише з інтернету, коли військові публікують фото та відео з Мар’їнки.
Правоохоронці відкрили кримінальні провадження за фактом мародерства, проте ці розслідування, за словами переселенців, штучно гальмуються, тому жодних результатів по них наразі немає. Окрім того, «Укртелеком» нарахував заборгованість і пригрозив судом жителям вулиці, у яких не було світла і газу, і які раніше залишили Мар’їнку.
Обіцянки, ігнорування та суд
Проблеми мешканців Зеленого Гаю, які змушені жити у сусідніх населених пунктах майже у злиднях, вже багато разів порушувалася як у ЗМІ, так і представниками влади. Деякі політики зустрічалися із мешканцями, в тому числі Павло Жебрівський, який обіймав посаду голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Він наголошував, що необхідно дочекатися закінчення бойових дій, але про конкретні терміни мова не йшла. На наступних зустрічах він, за словами мешканців, виражав дедалі більше невдоволення, а далі з людьми вже зустрічалися його заступники, які іноді навіть грубили, а потім взагалі стали ігнорувати. Загалом, очільник говорив неодноразово про закінчення обстрілів як умову повернення додому жителів Мар’їнки. В 2016 році він підкреслював, що влада не може виплатити компенсацію за житло, тому шо це не передбачено на законодавчому рівні.
Деякі з посадових осіб обіцяли знайти та залучити до вирішення питання спонсорів, які б побудували постраждалим мешканцям котеджі. Знову ж таки – без жодної конкретики. Далі обіцянок справа так і пішла.
В цілому за чотири роки «зеленогаївці» написали десятки заяв і запитів до органів влади щодо відшкодування збитків, однак ствердної відповіді так і не отримали. Представники влади відзначали, що причиною є саме законодавча неврегульованість процедури відшкодування збитків за зруйноване та пошкоджене майно, що знаходиться в приватній власності, з боку Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Врешті-решт, троє з мешканців Зеленого Гаю наважилися піти до суду з позовом на Кабмін, Державну казначейську службу та Міністерство оборони з вимогою відшкодувати збитки за житло і виплатити моральну компенсацію. Втім, у двох заявників процес тягнеться вже понад рік безрезультатно.
Гай безвиході та безнадії
Слід нагадати, що зі схожою проблемою стикнулися не тільки мешканці Мар’їнки, а й тисячі жителів по усій лінії фронту – у населених пунктах Піски, Опитне, Водяне, Широкине, Гранітне тощо. Кинуті напризволяще без рідних домівок, люди похилого віку вже втратили надію на будь-яке поліпшення ситуації, але вони ще мріють пожити вдома. Ті, хто молодше, змушені гірко констатувати, що окрім матеріальних цінностей вони втратили частину життя.
«Хочеться вірити, дуже хочеться вірити, сподіватися, але здається, що стає тільки гірше. Доведеться нам все життя так кочувати по квартирах, а хочеться свого», - підсумовує Ольга.
Вона додає, що якби була можливість повернутися додому, вона із родиною ні хвилини б не сумнівалася, однак зараз вже страшно побачити те, що там залишилося.
Мешканці Зеленого Гаю досі спілкуються між собою, вітають зі святами і намагаються підтримувати один одного, хоч і розкидані долею по різних містах. Ніхто із них не очікував, що вони втратять все і багатьом доведеться не жити, а виживати без надії на відновлення справедливості. І поки в країні не буде впроваджено чіткого порядку відшкодування збитків цивільному населенню з боку держави, їхні митарства триватимуть далі.
Розстріляні автівки, зруйноване житло, поранене тіло – з таким «букетом» залишилися жителі...
У Києві експерти розповіли про особливості інтеграції переселенців у містах України. НАВІЩО? За...
Одна із найбільш жахливих атак за час війни на сході України сталася в Маріуполі 24 січня 2015...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
