Вугледобувні підприємства Донбасу з початку збройної агресії Російської Федерації і окупації частини територій сходу України планомірно знищуються новою «владою». Незважаючи на те, що «офіційні» заяви щодо вуглевидобутку, звучать оптимістично, працівники підприємств повідомляють про величезну заборгованість по заробітній платі, а також про закриття і затоплення шахт.
З метою гарантування безпеки гірників на окупованій території джерела інформації не розголошуються.
У 2018 році термін «екоцид» вперше застосували до української території. Шахта Юнком, яка розташована в околицях окупованого м.Єнакієве (Донецька область), зараз закрита і ізольована. Там спланували підземний ядерний вибух у вересні 1979 року з метою зниження ймовірності викидів метану. Капсула з радіоактивною рідиною була надійно захищена від контакту з водою.
Втім, окупаційна «влада» вирішила припинити відкачку води і пояснила це неможливістю обслуговувати водовідливні насоси, які регулюють рівень води в шахті. Згідно з інформацією Дениса Казанського, «влада» «ДНР» не має 600 млн рублів на обслуговування насосів. Журналіст бачить у цьому бажання максимально експлуатувати доступний ресурс без бажання інвестувати навіть у підтримку належного стану обладнання:
"У "народної республіки" немає зайвих $ 10 млн. Все йде на Курченко, який забрав собі віджаті у України підприємства і тепер вичавлює з них залишки ресурсів в своєму "Внешторгсервисе", - повідомляє Казанський.
Згідно з відомостями співробітників промислових підприємств Єнакієве, на території міста шахти вже не функціонують. Нова «влада» наказала розпочати підготовку до затоплення наших шахт ще в 2016 році. Тоді, гірники зустрічалися з «комісіями» з Петербурга і Москви та намагалися довести росіянам, що донбаські шахти мають іншу специфіку. Вони мають іншу системи водовідливу, ніж ростовські – поверхневий водовідлив категорично їм не підходить, тому що донбаські шахти мають велику глибину, розгалужену мережу пустот під землею, куди треба блокувати потрапляння води.
«У якийсь момент ми нарешті зрозуміли, що російським комісіям це байдуже, у них зовсім інша мета: руйнування промисловості Донбасу. І тепер ми чекаємо зарплати за 2017 рік. А шахт вже немає», - повідомляє працівник шахти з Єнакієво.
У той же час, окупаційна влада констатує, що тільки 20% шахт мають працюючу систему відливу води в Сіверський Донець і Лугань, тоді як інші 80% - ні.
23 травня 2018 року прокуратура Донецької області внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ст. 441 (екоцид) КК України. У відомстві зазначають, що паралізація водовідливу може спричинити екологічну катастрофу, яка полягатиме в радіоактивному, хімічному забрудненні грунтових і поверхневих вод і екосистеми Азовського моря.
Можна говорити про системність підходу окупаційної влади до вуглевидобувної промисловості. 36 шахт припинили своє функціонування через підтоплення або повне затоплення. Згідно звіту ОБСЄ, причиною зупинки водовідведення з шахт стало припинення електропостачання:
"В результаті бойових дій неодноразово відключалися від електропостачання вугледобувні підприємства, що призводило до зупинки водооткачивающих систем, що в ряді випадків призводило до повного затоплення шахт", - згадується у звіті.
Схожу інформацію надає і Донецький інститут інформації в своїй інфографіці:
Крім того, звіт підкреслює комплексність всієї проблеми, оскільки затоплення шахт загрожує ерозією грунту і забрудненням важкими металами і радіацією. Дослідники відзначили підвищення рівня ртуті, радіоактивного стронцію та кадмію майже в 1,3 рази, тоді як в деяких районах поблизу зони бойових дій рівень забруднення був в 17 разів вище норми. У 2017 році, ізраїльські фахівці спробували отримати доступ до шахт для ліквідації радіаційного забруднення, проте місцева «влада» відмовила вченим.
В цілому, всі вищезгадані факти свідчать про те, що звільнення окупованих територій Донбасу місцеві шахти можуть просто не дочекатися: окупаційна влада їх свідомо знищує. Експлуатація шахт окупантами без найменшого бажання підтримувати інфраструктуру регіону лише наближає загрозу екологічного забруднення. Донецькі шахти перетворюються на бомбу сповільненої дії.
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
