За час російсько-української війни відбулося чимало обмінів полоненими. У медіа щодо цього можна почути різноманітні заклики: звільняти всіх наших громадян, не залежно від їхнього ставлення до окупаційного режиму. Можна зустріти і повне засудження будь-яких перемовин з ворогом та торгівлі людськими життями. Протиставлення різних точок зору у публічному просторі ще раз підкреслює величезну кількість дилем, з якими пов’язані обміни бранцями. Попри заяви про «всіх на всіх» Україна часто забирає з полону значно менше людей, ніж віддає. Попри суспільний опір, а іноді навіть протести світової спільноти, Україна віддає важливих свідків і злочинців. А отримує натомість часом не постраждалих і закатованих, а поплічників терористів. Чому ж так відбувається?
Почнемо з того, що далеко не завжди з агресором вдається домовитися про рівнозначність обмінів. У 2017-му році за 73 українців планували віддати бойовикам 300 осіб. Зрештою, передали 233 – деякі просто відмовились повертатись на окуповані території. 29 грудня 2019 року українська сторона передала 127 осіб, а взамін отримала 76. До того ж, той обмін влада назвала як «усіх на усіх», що також створило критичну дискусію у публічному просторі.
Російська сторона раз за разом вдається до провокацій в які дивним чином потрапляє українська сторона. Останній, наприклад, передавали двох жінок, яких насправді не утримували та які відмовлялись виїжджати з окупованої території. Яким чином такі люди потрапляють у списки на обмін? Це є наслідком чиєїсь недбалості чи це медійна спецоперація? Прикро від того, що на їхньому місці могли бути справжні постраждалі від свавілля та насильства у незаконних в’язницях ОРДЛО. Росія може й цілеспрямовано виставляти таких осіб «на торг», щоб згодом наголосити міжнародним партнерами на їхній відмові повертатися до України.
Варто й пам’ятати про те, що агресор часто нав’язує власний порядок обміну та до останнього відмовляється йти на поступки. Кожен такий обмін має бути маленькою поразкою для українців, які віддають значно більше, аніж отримують. Звільнений журналіст «Радіо Свобода» Станіслав Асєєв у січні передав президенту список з 81 людини для наступного обміну. Напередодні 16 квітня 2020 року він же і відзначив, що більшість бранців горезвісної «Ізоляції» у Донецьку – де цивільних та патріотів України піддавали особливо жорстоким тортурам – пропустять вже третю нагоду вийти на свободу. Ба більше, з 200 запитуваних українською стороною російська погодилась віддати лише 20.
«Вага» кожного полоненого також часто використовується задля політичних маніпуляцій. Найгучнішим, певно, був випадок зі звільненням Володимира Цемаха – бойовика «ДНР» та ключового свідка у справі про збиття малайзійського Boeing. Його свідчення могли стати ще одним доказом про участь РФ у війні на Сході України і причетність агресора до збиття літака. Проте Володимир Зеленський вирішив піти на поступки ворогу, щоб розблокувати зустріч з Владіміром Путіним у Нормандському форматі.
Отримуємо ми теж часом сумнівних персонажів. Під час обміну 29 грудня 2019 року звільнені українці накинулись на Євгена Бражнікова та Олексія Кускова. Втрутилась навіть озброєна охорона. Як виявилось, Бражніков і Кусков брали участь у катуваннях та жорстоко били інших полонених. На заяви про співпрацю Бражнікова і Кускова з бойовиками СБУ надало вкрай небагатослівну відповідь – з Бражніковим вони, наче, працюють, а про Кускова не згадували взагалі. Яким чином такі люди потрапляють у списки на обмін? СБУ могла навмисно сприяти звільненню злочинців задля отримання інформації для слідства, але як пояснити те, що Бражніков втік з «Феофанії» лише після однієї ночі у лікарні? Чи не став Бражніков ресурсом для наступного «торгу»? Чи збираються його взагалі затримувати? Власне, наявність таких сумнівних осіб серед звільнених також стає підгрунтям для подальшої дестабілізації – виникнення недовіри до самих обмінів та дискредитації української влади. З частішою появою таких персонажів, українці дедалі частіше будуть думати: «А чи не виявиться, що серед звільнених – злочинці?»
Існує також прихована небезпека у частому проведенні обмінів. Завжди маємо розуміти, що таким чином спокушаємо агресора викрадати і утримувати ще більшу кількість місцевих жителів. На відміну від досить складної процедури взяття в полон українських військових, бойовикам досить просто затримати будь-якого місцевого. Утримування й «полювання» на цивільних в ОРДЛО не припиняється й досі – обмінний фонд же треба поповнювати, чи не так? Хто зна, який прайс українській стороні виставляють ватажки самопроголошених «республік» - десять цивільних за одного з української сторони, двадцять? Слова Президента України про важливість життя кожного громадянина важливі. Проте цинічні російські перемовники легко можуть їх використати і задля шантажу української сторони у майбутньому.
У протистоянні з Росією важливо не забувати про цінність життя кожного громадянина, який перебуває у нелюдських умовах в ОРДЛО. Про те, що кожного чекають друзі, рідні і близькі. Про те, що українці мають завжди дбати про своїх – де б вони не були. Водночас, не можна раз за разом потрапляти у пастки агресора або забувати про комунікацію з українцями щодо обмінюваних осіб. Зрештою, нам жити в одній державі.
Обкладинка статті: фото РБК-Україна
Одним з інститутів, який в значній мірі чинив супротив індустріальній деградації майже в кожному...
Боснія і Герцоговина. Досвід цієї країни важливий для Україні, оскільки гаряча фаза конфлікту...
«Плакат – це дешево і сердито, а значить – вельми продуктивно у сфері інформаційної війни. ФСБ...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
