Якщо в 90-х ви жили на Західних Балканах, отже, вже постраждали. А Боснія і Герцеговина ще довгі роки слугуватиме нагадуванням про те, що грань між розміреним спокійним життям і кровопролиттям дуже вузька. Тим не менше жителі ретельно зберігають свою історію і всіляко намагаються закарбувати пам’ять про наслідки війни. Місцеві активісти-миротворці розробили схему, як примирити людей, котрі ще не так давно стріляли одне в одного. За цим досвідом, завдяки Kurve Wustrow та Коаліції “Справедливість заради миру на Донбасі”, я і поїхала у рамках своєї діяльності в ГО “Молода Просвіта Прикарпаття”.
Під час Боснійської війни було зруйновано велику кількість пам'яток історичної та культурної спадщини столиці Сараєво, які прикрашали місто багато століть. Нині на будинках у центрі міста досі видно тріщини від куль. Просто на центральному продуктовому ринку Маркале меморіал, присвячений двом вибухам під час облоги, які прогриміли у цьому місці. До речі, тоді там теж був ринок. Саме після цієї трагедії вже через кілька годин НАТО вирішило атакувати армію боснійських сербів. На пам’ятній дошці зазначені всі імена жертв, які тоді загинули. А це майже сотня.
В українській групі розгорілася дискусія: наскільки виправдано, що воєнний меморіал розміщений серед торгових рядів ринку, поміж овочів і фруктів?.. Зрештою дійшли висновку, з яким я теж згідна, що це таки правильне рішення, оскільки щодня, йдучи на ринок по продукти, місцеві жителі, а також туристи, мимоволі згадують про трагедію, думками вшановують жертв. Якби пам’ять про загиблих зберігалася у музеї або ж лише десь на паперових носіях, можливо, це не породжувало б таку ж саму рефлексію. Крім того, гадаю, це чудовий приклад примирення воєнного минулого і мирного теперішнього.
На роздуми мене наштовхнула також розповідь про суперечки довкола пам'ятника дітям в Сараєво, загиблим під час війни. Думки місцевих ділилися: треба вписувати імена дітей з двох воюючих сторін чи лише маленьких боснійців? На жаль, я так і не почула, на якому рішенні зійшлися. Але це показало мені приклад, що таке примирення у реальному житті. Чи можуть бути безневинні діти і пам'ять про них приводом для дискусій? Адже біль втрат не має національності.
Також під час поїздки до мене прийшло розуміння, що саме через історії простих людей треба розповідати про війну. По-перше, це проймає до глибини душі. По-друге, війна зрештою закінчиться і швидко стане предметом маніпуляцій. Адже відомо: історію пишуть переможці...
Особливо мені запам’яталася зустріч у столиці Сербії Белграді, де досвідом примирення ворогуючих сторін поділилися засновники миротворчої організації «Центр ненасильницької дії» Ненад Вукосавлевіч і Неджад Горозовіч. Вони протягом 20 років розробляють шляхи порозуміння між противниками в югославських війнах і за цей період досягли значних результатів. Під час їхніх тренінгів ветерани і цивільні, які беруть участь і які ще донедавна воювали одне проти одного, зрештою намагаються зрозуміти позицію протилежної сторони. Боснійці, наприклад, дуже чітко розділяють сербів, які були комбатантами, і звичайних сербів, які не брали до рук зброю.
«Запам’ятайте: коли в країні конфлікт, міжнародна спільнота не допоможе, – застерігав українську групу Ненад Вукосавлевіч. – Примирення – це завдання тих, хто хоче вижити і продовжувати жити. І ще: ви маєте бути готовими, що зрештою війна закінчиться, однак більшість винних так і не буде покарана».
«Центр ненасильницької дії» збирає разом людей, які були ворогами. Під час тренінгів кожна зі сторін намагається увійти в становище одне одного. Учасники розповідають про себе, наприклад, пояснюють, чому пішли воювати. І здебільшого обидві сторони кажуть однаково: взяли до рук зброю, аби захистити щось – дім, сім’ю, місто, країну... При цьому вони називають одне одного агресорами.
Часто пояснення людей, яких ми вважаємо зрадниками і ворогами, щодо їхніх побоювань здаються нам смішними і безглуздими. Однак для тих осіб ці страхи реальні, тому до їхніх відчуттів і переконань треба підходити серйозно.
Кожен тренінг у Центрі починається так само – учасники звертаються одне до одного: «Давай я тобі поясню, чому почалася війна». Спершу вони борються самі з собою, аби почати нарешті слухати іншу сторону. Коли ж усе-таки намагаються чути не просто доводи опонента, натомість зрозуміти його почуття і емоції, то одразу починають бачити перш за все людину, її істинні наміри і страхи за майбутнє.
На мою думку, намагатися зрозуміти людину з протилежними поглядами – величезний крок у процесі примирення, який варто врахувати вже зараз. Звісно, коли ще точиться війна в країні, важко говорити про діалог і розуміння. Наразі більш актуально боротися з високим рівнем радикалізації, аби в майбутньому було легше вибудовувати мир. Однак війна в Україні рано чи пізно закінчиться. Важливо бути готовими до цього моменту і розуміти, як діяти далі.
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
