Це можна порівняти з довжелезним марафоном, в якому не видно фінішу. Спроби мирних жителів, поранених під час військового конфлікту, отримати статус інваліда війни можуть тягнутися роками. Чому так відбувається та чи є вихід з цієї ситуації? Про це – колонка правозахисниці, консультантки Гельсинського фонду з прав людинив Польщі Наталії Аляб’євої.
В той день, 15 липня 2015 року, в селище Зайцеве Донецької області тривали запеклі бої. Пані Валентина Липських та її чоловік Петро (імена змінені на прохання постраждалої. – Ред.) вловили ледь чутний гул мінометів. В їх дім влучили уламки мін.
Дісталося не тільки будинку, але і його господарям: і пані Валентина і її чоловік отримали поранення. Відтоді вони вимушені були жити з уламками у тілі та пристосовуватися до повноцінного життя. Але це дуже важко.
Подружжя Липських дізналася від знайомих, що можна отримати статус інваліда війни. Рішення про надання статусу приймає Міжвідомча комісія при Міністерстві ветеранів. На її засіданнях розглядають заяви від поранених під час бойових дій. Для комісії слід зібрати необхідні документи, які допоможуть їй встановити зв’язок між інвалідністю з пораненням під час збройного конфлікту.
Для Липських марафон зі збору паперів затягнувся на три роки. За цей час чоловік помер, не дочекавшись пільг.
Процедура збору вкрай складна. Потрібні довідки від сімейного лікаря, медико-соціальні експертної комісії, органів поліції, прокуратури, СБУ, центру надання адміністративних послуг.
“Від кожного державного органу документи потрібно чекати місяцями, а іноді й роками”, - каже пані Валентина.
Жінка скаржиться, що потрібно їздити по інших містах її рідної Донецької області, нагадувати про себе, щоби скоріше отримати відповідь.
– Мені дуже важко збирати самій всі ці документи. Я живу одна, мені складно переміщатися одній поза домом, - тяжко зітхнула пані Валентина.
Один з документів, необхідних для подання в комісію - це витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Він є обов’язковим – без цього паперу звернення навіть не розглядатимуть. Свій витяг наша героїня намагалася отримати кілька місяців. Все розпочалося зі звернення у відділ поліції Бахмута (найближче до місця прописки). Бахмутські правоохоронці перенаправили до м. Лиману, з Лиману - до Маріуполя. З Маріуполя знову до Бахмута. А там жінці нарешті відповіли, що вона, разом зі слідчими, має побувати на місці події. Наважитись на таку подорож Валентина не змогла – завадили вік та здоров’я.
Для подання в комісію потрібні ще медичні документи. Але і тут проблема. В офіційних паперах її рани фігурують як «побутова травма». «Війна у нас не оголошена (Означені події відбувалися до 24 лютого. – Ред.), тому ми не можемо написати що це поранення», - пояснив лікар. А отже, в документах вкажуть, що причиною інвалідності була «побутова травма, або травма отримана внаслідок загального захворювання».
– Така складна бюрократична процедура, – підсумовує жінка. Вона докладає значні зусилля, аби її голос звучав спокійно.
Чому так складно збирати документи та що потрібно змінити в національному законодавстві пояснює директор з міжнародних програм Гельсінського фонду з прав людини (Польща) Ленур Керімов:
«Звичайній людині важко розібратися у процедурах збору документів. Немає чіткого алгоритму, зрозумілого для людей. Постраждалі звертаються в різні органи влади, чекають від них відповідей по декілька місяців. У багатьох немає документів з тимчасово окупованих територій України. Це теж ускладнює весь процес».
Експерт вважає, що ідеальним для спрощення процедури збору необхідних паперів було б запровадження електронного обігу документів. В онлайн реаліях сьогодення це цілком реально. Для цього потрібно внести зміни на законодавчому рівні.
Відповідні рекомендації щодо впровадження електронного документообігу вже подані профільним міністерствам. Сподіваємось, що чиновники дослухаються пропозиції, процедура буде спрощена і пані Валентина нарешті отримає довгоочікуваний статус, а разом з ним – належні пільги від держави.
________________________________________
[i] Всі імена і власні назви в тексті змінені на прохання постраждалої
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презенту...
5 квітня в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентував мандрівну виставку «На Зламі». Виставка мандрує Україною з червня 2019 року і Канів став 50-м містом, яке вона відвідала.
«На Зламі» складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Виставка представляє ці суспільні проблеми через інфографіку, особисті історії свідків та постраждалих. Вона не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
Після презентації відбулося обговорення. Одна з учасниць порушила питання яким чином ми повинні себе вести після звільнення окупованих територій з людьми, які з якихось причин не змогли виїхати.
Мешканець Канева, який переїхав до міста у 2014 році з Луганська висловив думку, що з його враження з телефонних розмов – тих, хто прожив в окупації 10 років вже не повернути ментально.
Представниця СЦГІ Нестеренко Надія зазначила, що важливо в цих процесах не відкинути та не відсіяти тих людей, які зараз на окупованих територіях чекають повернення України.
«Потрібно розуміти, що є люди, які не виїхали з різних причин. Так, є відсоток, який підтримав окупацію, але він насправді значно менший, ніж прийнято про це думати. Позалишалися люди, які доглядають за лежачими родичами. Хтось не зміг інтегруватися на підконтрольній території і повернувся. Є ті, хто перебуваючи в окупації, борються за відновлення територіальної цілісності і передають розвіддані українським спецслужбам», - додала вона.
Колишня цивільна полонена, представниця ГО SEMA Ukraine Юлія Дворніченко, яка долучилася до презентації, навела приклад своїх дітей:
«За 2 роки поки я була в полоні мої діти були під «ДНР-івською» опікою. Це дуже на них вплинуло, особливо на молодшого. Коли мене звільнили і я йому зателефонувала, то почула «Мама, тут нашые (російські, - ред) самолеты летают, я им отдаю честь». Телефоном я не змогла йому пояснити. Через два місяці вдалося їх вивезти звідти, і коли вони приїхали в Київ, то якраз була масова атака росіян. І він одразу все зрозумів сам».
Вона продовжила, що для інтеграції молоді та дітей, які повертаються з окупованих територій важливо створювати простори для спілкування з однолітками:
«В мене прохання до громад, до молоді, щоб ви приділяли увагу дітям, молоді ВПО. Щоб не було булінгу, щоб підтримували таких дітей. Якщо є такі можливості, то створювали різні платформи для спілкування, де вони зможуть познайомитися з новими друзями, адже більшість їхнього кола спілкування лишилося на окупованих територіях».
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбулася за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Презентація виставки «На Зламі» відбувається в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр гром...
5 квітня о 13:00 в м.Канів, Черкаська область у приміщенні Міського будинку культури (вул. Кошового, 1) Східноукраїнський центр громадських ініціатив презентує мандрівну виставку «На Зламі».
Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – «зламам», які відбулися з українським суспільством з 2014 року внаслідок війни. Cтенди є двосторонніми. На одній стороні стендів розміщено уривки зі свідчень, зібраних правозахисниками, від людей, постраждалих під час війни. На другій стороні стендів розміщені ілюстрації – збірний образ, який доповнює історії та візуалізує проблему, якій присвячено стенд. Інфографічні зображення урівноважують суб’єктивні висловлювання героїв виставки об’єктивною інформацією – даними соціологічних опитувань, результатами наукових досліджень, статистикою.
Виставка демонструє особисті переживання постраждалих про страх перед війною, невизначеність, життя у правовому вакуумі, руйнування сімейних зв’язків, злам звичного життя та незаконні ув’язнення цивільних на непідконтрольній території України, труднощі адаптації ВПО. Тут же розміщено свідчення постраждалих від сексуального насильства та родичів зниклих безвісти.
«На Зламі» не лише пропонує інформацію про пережиті українцями суспільні трансформації, але і дає можливість замислитись над питаннями про відновлення справедливості та реінтеграцію окупованих територій.
З червня 2019 року виставка мандрує Україною. Канів буде 50-м містом, яке вона відвідає.
Презентація виставки «На Зламі» в м. Канів відбудеться за сприяння ГО «Разом» та Міського будинку культури.
Запрошуємо на відкриття!
Презентація виставки “На Зламі” відбудеться в рамках проєкту "Підсилення громадянського суспільства для трансформації культури пам'яті - ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України", що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського пр...
18-19 березня в столиці Болгарії, м.Софія в просторі «Український вулик» та Софійському університеті Святого Климента Охридського правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» провели презентації книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорили виклики російської агресії для пострадянських країн.
До презентацій приєдналися українці, які живуть в Болгарії, студенти, викладачі та місцеві активісти.
Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія висвітлила розділ книги, присвячений російській пропаганді. На прикладі Слов’янська вона розповіла, які методи застосовували для впливу, як до нагнітання ситуації була залучена церква Московського патріархату та громадські організації, керовані агентами РФ.
Голова ГО «СЦГІ» Володимир Щербаченко зазначив, що метою даного візиту правозахисників є не лише презентація книги, а й обговорення того, як стримати російську агресію.
«Хочемо дізнатися чи відчуваєте ви тут російський вплив. Цікаво почути, що українці можуть робити в Болгарії, для того, аби протидіяти цьому російському впливу і наближати перемогу. Нам важливо зрозуміти як болгари бачать роль своєї країни у стриманні російської навали. Українцям самотужки складно захищати території країн, які росіяни відносять до сфери власного впливу, і ми б хотіли знати як ця ситуація сприймається в сусідніх слов'янських країнах».
Під час обговорення учасники розповіли, що в Болгарії російська пропаганда продовжує бути активною. Ідеологічна обробка болгарського суспільства велася ще до 2014 року, а у 2022 досягла своєрідної кульмінації. Неправдива інформація поширюється як щодо України, так і Євросоюзу / НАТО.
В умовах традиційно сильного російського інформаційного впливу новини про Україну регулярно закінчуються коментарями російських політиків щодо ситуації.
«До візиту Володимира Зеленського минулого літа, сюди до Болгарії, болгарські журналісти не використовували слово війна. Лише спеціальна воєнна операція, конфлікт…», - з обуренням розповідали учасники.
Водночас в протидію дезінформації включилася болгарська громадськість і зараз вони активно займаються перекладом інтерв’ю та новин з української на болгарську.
Про важливість ролі громадського суспільства для відбиття атак окупантів підкреслила професор кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, тричі переселенка Ірина Іванова:
«Нам, харків'янам вдалося двічі чудом відбитися. І я це сприймаю не тільки як чудо, а як роботу суспільства. Не держави. Власне, тоді я відчула, що є громадянське суспільство, і що тільки в ньому і може бути порятунок».
Презентації пройшли у співпраці з Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г
