13 листопада у багатьох країнах світу відзначається щорічний Всесвітній день доброти.
Свято покликане звернути увагу на позитивну силу доброти. Вона здатна об’єднати людей, усуваючи відмінності раси, релігії, політики, статі, кордонів.
Символом свята є відкрите серце – воно нагадує людям про важливість прояву людяності та взаємодопомоги в повсякденному житті.
Прояви доброти в звичайному житті є нормою. А як щодо доброти там, де здається її немає і не може бути?
В цей день розповідаємо вам три реальні історії про доброту там, де її не очікують побачити і де вона дуже потрібна – у полоні.
У 2014 році український військовий, 19-ти річний хлопець отримав поранення в ході бою і потрапив у полон «ДНР». Спочатку полоненого утримували в одній із лікарень окупованого Донецька, де учасники НЗФ катували його прямо на лікарняному ліжку.
З часом катів змінили російські військові, які охороняли українського військового, його однолітки. Вони перейнялися співчуттям до полоненого, виправдовувалися, пояснювали, що знаходяться на Донбасі не по своїй волі…
«І, коли приходить мій день народження… приходять вони, з пакєтом. Приносять як оці рошеновські рулєти?.. Оце отакі рулєти з начинкою, приносять свічки «С днём рождения», приносять одкритку, сік, а я… Я лежу побитий, покоцаний, все перебите... Короче, сижу, блін, майже реву, знаєте. Вони… приносить мені телефон: «На, позвони мамке, я сам с ней поговорю вдруг что…».
Вони разом святкували День народження. Їли солодке, пили сік, бажали щастя і здоров’я імениннику, жартували про буденні речі як звичайні однолітки:
«І факт в тому, шо ми, як усі, сік пили і, не знаю, і торт їли, і одкритки… Ми тупо на всю лікарню просто ржали, вся лікарня чула, як два сєпаратіста і, вибачаюсь, укроп просто ржуть, один з одного прикалуються, і якось легше стало на душі».
«Ізоляція» в Донецьку по праву вважається найгіршим з незаконних місць несвободи на тимчасово окупованих територіях. Це місце несвободи колишні полонені називають концтабором, оскільки в незаконній в’язниці масово застосовувалися катування, примусова праця та відбувалися позасудові страти.
Молода жінка потрапила в «Ізоляцію» у 2017 році. Її разом з хлопцем затримали на блокпосту за підозрою у шпигунстві. Під час допитів жінку били, катували струмом. Одного дня після допиту неї почалася кровотеча:
«У меня открылось кровотечение. Естественно, у меня с собой ничего не было. Я просила о помощи […] Нет, мне кажется это были не обычные месячные. Просто открылось кровотечение».
Жінці відмовили у наданні лікаря. Близькі не знали про її полон. Вона не отримувала передач від рідних і відповідно не мала засобів гігієни.
Один з охоронців «Ізоляції» приніс їй таємно пачку прокладок:
«Это даже не врач, а вот это парень, который охранник, который хорошо относился… Он тайно принес мне пачку прокладок. Он меня подозвал, чтоб я вышла с камеры. Чтоб на камерах не было видно. Молча сунул. Я даже не видела».
У 2014 році український військовий підрозділ, де служив чоловік, взяв в полон декількох учасників НЗФ. Чоловік приходив допитувати полонених та бачив як над ними знущалася решта - били, ранили ножем. Він був не згодний з таким ставленням:
«І я до них заходив і я їх не давав... бачив як їх порізали, голови побили[…] Я не вважаю, що так нормально. Що так можна вести себе з полоненими. І рани їх вже почали там підгнивати. Товариш мій охороняв їх - то поб’є їх, то води не дає. Кажу: «Чого ти знущаєшся?». Я йому сказав - він води їм приніс…. І потім я привів медика до них і медик обробив їм рани».
Згодом полонених обміняли. Чоловік разом з побратимами опинився в полоні. Їх утримували в захопленій будівлі СБУ Донецька, де били, знущалися та імітували розстріли.
Приблизно через тиждень до ув’язнених привезли осіб, які до цього були їхніми полоненими:
І приїхали, привезли цих наших полонених… А з ними були реально дуже погані справи... Над ними знущалися всі підряд… Як тільки у нас хтось загине - прийдуть і так само як нам в них… як десь щось сталось, гради… Сидимо чуємо арта наша працює по Донецьку. Все, чекай гостей! Одразу тебе витягують. Ми ж типу крайні…
Колишнім полоненим комбатантам з незаконних збройних формувань сказати опізнати українських військових, які жорстоко поводились із ними в полоні:
«Думаю: оце зараз почнеться. Ті, хто їх різали, хто можна сказати відповідальні - вони ззаду збивались в кучу, щоб їх не впізнали […] А я стою, думаю, щоб хоч би вони мене не впізнали, бо я ж там ходив. Амуніція моя, зброя моя. Вони бачили хто я, що я. Що я не якийсь водій КрАЗа був […]. І вони мене побачили: «А он…». І мене одразу - зі строя. Вони: «Да, нєт, оцей чоловік нам допоміг, покажи ще медика».
Колишні в'язні впізнали чоловіка та медика, які їм допомогли. Їх перевели в камеру з кращими умовами та більше не били. Вони також не стали шукати кривдників серед інших полонених українських військових для помсти:
«І коли людина це все пройшла. Вони вже були спокійні і задоволені, що вони вдома… я так думаю[…] І вони більше не шукали тих, хто їх різав».
Як вважаєте Ви: чи є місце для доброти до полоненого ворога?
Східноукраїнський центр громадських ініціатив, Правозахисна коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі»
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г