Якщо масштабні події, як от війни чи революції, можуть припорошитися часом і стати лише чиєюсь історією, то особиста травма практично не забувається.
Із початком збройного конфлікту на сході України, травм зазнали як військові, так і цивільне населення. І кількість уже вимірюється давно не сотнями, а тисячами. Україна нині на порозі 5 року війни, яка юридично має різні назви, що поступово змінюються. За цей час сталися тисячі смертей, поранень, правопорушень.
Документатори правозахисної коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» інтенсивно працюють над тим, аби зібрати свідчення тих, хто став жертвою під час збройного конфлікту на сході України.
За численними інтерв’ю ховаються пекельні спогади і надії на допомогу, історії віднайдення сил морально витримати і жити далі, будуючи повноцінне життя, або трагедія довічної психологічної травми.
«Я майже місяць не розмовляла, я загальмована була, розумієте. Я ще працювала, й до мене звертаються по роботі, а я ось так дивлюся, очима вожу, сама нічого не розумію. Я тривалий час відходила», - згадую постраждала після обстрілів міста.
Хтось звертався по психологічну допомогу, а більшість рятували себе самі: «…Я сама по собі відійшла. Донька таблетки купила заспокійливі. Пила їх і сама потихеньку відійшла».
Для багатьох мешканців обстріли міст не зникають безслідно. Навіть не кажучи про те, що страждають житлові приміщення і люди змушені поневірятися в пошуках матеріальної допомоги. Багато респондентів згадують свій переляканий стан навіть на територіях, віддалених від лінії фронту.
«Я й досі боюся різких звуків, не можу слухати грім, не можу чути феєрверки. Це для мене найстрашніше на сьогодні, хоч і час пройшов»
Одна з жінок-переселенок, яка організувала літній табір для дітей, згадує, як під час феєрверку один із хлопців швидко заховався під ковдру, а сама вона ледь не впала, прикриваючись руками. Хоча обоє розуміли, що це лише феєрверк віддалік.
«Ну й безумовно страшно те, що загинули люди. Це… все можна зрозуміти, все можна пережити, але смерть людей – це жахіття. Причому, серед білого дня… ніхто не знав, що так буде», - зізнається потерпіла.
Ті, хто отримав фізичні травми, потерпають від наслідків, якщо навіть час пройшов.
Поранену руку одного із постраждалих часто судомить, особливо коли холодно. «Змінилася структура руки і шкіри. Вік теж дає своє. Рука болить на погоду, вона моя, але не моя», – каже Володимир.
З розмови з іншої респонденткою, стало відомо про ситуацію, як їй стало погано під час одного із заходів, куди її запросили розказати про свою ситуацію, і вона впала. Жінці допомогли і відвезли додому. «Після цього випадку я не можу далеко їздити. Тільки ходжу в сусідній магазин. У мене загальний слабкий стан», – скаржиться жінка і зізнається, що стала погано чути, у неї погіршився нюх.
«У мене тепер головні болі. Ноги болять. Стала інвалідом. Ложку тримати можу, капусту з труднощами ріжу і картоплю теж. Домашню заготівлю сама зробити не можу – спасибі, що сусіди допомагають закручувати»,
– розповідає потерпіла. Однак трапляються і випадки, коли від призначення інвалідності відмовляються.
Важкі як моральні, так і фізичні травми отримали полонені. Такі люди після виходу на свободу з незаконних місць позбавлення волі отримували негативні наслідки для здоров’я. Як мінімум, виникнення чи загострення наявних соматичних захворювань із віддаленими наслідками у значної частини опитаних. Учений Ігор Козловський заявив, що перебування в полоні у бойовиків негативно позначилося на його здоров’ї, через що він змушений проходити реабілітацію.
Часто постраждалі зіштовхуються з наслідками перебування на підвалі вже після того, як пройшов деякий час після звільнення: «Мені до сих пір сниться підвал, як я тікаю, хоча вже більше року пройшло».
Один із опитаних чоловіків, якого утримували в будинку «уряду ЛНР» в 2014 році, розповідає, що «через півтора року після звільнення було проведено судмедекспертизу, і мені призначили третю групу інвалідності у зв’язку з травмою спини».
У когось після незаконного ув’язнення розвиється страх переслідування. Так, у чоловіка це призвело до втрати зв’язку з сім’єю, проблем зі здоров’ям. Як наслідок, взимку він ночував на вулиці і відморозив ноги. Як розповідає мати постраждалого:
«Його треба було покласти в лікарню, бо психічний стан такий був. Я його відправила […] поклали його в інститут Мечнікова. Вони там пролежали в психоматичному відділенні. Збирали його в Трускавець їхати на лікування. Але справа в тому, що в нього почався гострий психоз. […] Ну, і ось ми тепер поневіряємося – він біжить кудись невідомо-куди. Зараз залишився без ніг, тому що відморозив їх – відрізали обидві ноги. Документів немає, тому що кидає речі і біжить, бо в нього страх: його арештують, його поб’ють, його уб’ють».
Однак серед постраждалих під час збройного конфлікту на сході України наявні й успішні історії виходу з кризи. Люди знаходять в собі сили пережити полони і насильство.
Після виходу з полону, життя доводиться починати заново, аби забути про минуле. Опитаний полонений з Луганської ОДА відкрив власний бізнес і почав вести сироварну справу. Чи історія жінки, яку піддавали насильству на площі міста та посадили до підвалу на тривалий термін. Вона після виходу на свободу стала опікуватися правами людей, тим самим реабілітує себе.
Тисячі людських доль змінилися через війну, але наслідки не можна змовчувати. Правозахисники Східноукраїнського центру громадських ініціатив закликають не мовчати і повідомляти про порушення на сайті, аби досягти справедливості і покарати винних.
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г