Коли йдеться про злочини проти дітей на війні, передусім у поле зору потрапляють випадки вербування неповнолітніх у збройні формування – коли юні дівчата та хлопці беруть у руки зброю, чергують на блокпостах, допомагають бойовикам у побуті тощо. Утім, на Донбасі існує ще ширше коло дітей, які залучені до збройного конфлікту непрямим чином. Це діти, яких батьки беруть з собою на блокпост чи військову базу, або діти, яких приводять дивитися на конвоювання полонених, щоб кинути камінець чи грудку землі в «карателів».
Зокрема, правозахисники Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» зафіксували факти, коли бойовики використовували малих дітей в якості психологічного тиску на полонених. На територіях, підконтрольних «ДНР» та «ЛНР», поширена практика, коли дітей, які пережили обстріли, та тих, в кого загинули родичі, приводять до ув’язнених і розказують, що ці військові вбили вашу маму чи тата. Це практика, яка з одного боку ще більше травмує дитину та розпалює в ній почуття ненависті, а з іншого – це сильне моральне випробування для самого полоненого.
Двоє захоплених у полон українських військових лежали з тяжкими пораненнями у лікарні в Луганську. До їхньої палати приводили цивільних дорослих та дітей, щоб ті подивилися на «вбивць».
В лікарні лежали діти, в яких були порозривані ноги, руки від осколків. Місцеві. Мам поубивало, страшне. (Товариша) на коляску саджали і возили по палатах спеціально: «Смотри, что вы понаделывали». Дітей заводили до нас. Казали: «Ось ці уроди, які повбивали ваших батьків». Діти чуть не кидались. Такі дітки – якби в них ножі, то порізали б.
Бачив там малого, бігав. Його називали «сыном полка», «сєпари» йому їсти давали. В нього мама лежала в лікарні. Років 10. Приходив до мене. Саме більше мене вбило, що перший день ми з ним на українській, а другий день по-російськи, і він до мене: «А как ты разговариваешь по-русски?» – «Нормально разговариваю на русском, а что?» – «Ты ж на украинском вчера говорил». – «Я и русский знаю». – «А откуда?».
...Ті, хто приходили своїх навіщати, заходили: «Здесь п** лежат?» Охрана: «Да»... Один хотів бити, но охрана сказала: «Лучше не надо, он и так уже никакой». Раз повезло, що лікарі зайшли, не дали бити.
Нерідко під час конвоювання військовополонені бачили у натовпі, який зійшовся подивитися, малих дітей. Зі свідчень складається враження, що людей попередньо інформували про те, що привезуть українських військових, аби ті зібралися і висловлювали осуд. Ті брали з собою малюків, подивитися на «фашистів».
Привезли нас в Донецьк вранці 31 серпня 2014 року. Там діти кидали у нас каміння. Їх було достатньо багато. Був там молодий пацан, мав при собі «калаш». На вік не більше 16 років. Він стояв з козаком в тюбетейці... Бачив тільки одного юнака зі зброєю, інші діти кидали в нас каміння разом з іншими цивільними.
Коли ми в Донецьк заїхали, то там два «сєпари» стояли з однією дитиною – хлопчиком. Хлопчик років сім, від семи до десяти, десь так. Зброї не мав... На вигляд нормальний хлопчик, видно, що з нормальної сім’ї, гарно одітий. Мав просто стрічку георгіївську. Він стояв біля чоловіків у військовій формі, які тримали зброю в руках, сам був у цивільному з цими «сєпарськими» стрічками... Цей хлопчик стояв і дивився на нас зверхнім поглядом із заложеними на грудях руками. Чи задоволений був, навіть не знаю, що йому там наговорили перед тим за нас, чи що він там чув за нас.
Деякі діти, батьки яких є комбатантами у збройних формуваннях, зростають серед зброї і навіть стають свідками тортур.
На верхних этажах спали, ели, жили семьями боевики. Когда нас выводили в туалет, можно было слышать детские крики сверху и крики с подвалов, что раздавались снизу. И получается, снизу бьют людей, а наверху бегают дети.
Для багатьох дітей Донбасу зброя, обстріли, насилля, взяття в полон – більше не сцени з кінофільмів, а повсякденність. Про це, зокрема свідчить гра дітлахів, яку підслухала на вулиці одного з міст Донеччини опитана правозахисниками Коаліції респондентка:
Случай, который меня шокировал, мягко говоря. Это был Новый год. Когда малышня начала строить блокпост. Я проходила мимо, слышала краем уха – кричат: «Блокпост... обстрел... комендантский час... ложись, прячься!». Я не застала момента, когда было бы понятно, с кем они воюют».
Питання, чи розуміють діти, з ким вони воюють, напевно, лишається риторичним. Із ким би вони не воювали, війна – не дитяча справа.
Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» займається документуванням випадків залучення неповнолітніх до незаконних збройних формувань. Правозахисники переконані, що злочинцями у таких випадках є саме ватажки, які залучали неповнолітніх до незаконних збройних формувань, і вони мають понести справедливе покарання. Що більше буде зібраних свідчень, то швидше цих осіб притягнуть до відповідальності.
Кожен з нас може допомогти зберегти історію та відновити справедливість на Донбасі. Тож якщо вам відома інформація щодо залучення неповнолітніх до незаконних збройних формувань – будь ласка, заповніть спеціальну захищену форму на сайті Коаліції. Без вашої письмової Коаліція не публікуватиме та не передаватиме отриманої інформації згоди третім особам.
Цей матеріал підготовлено Східноукраїнським центром громадських ініціатив за сприяння МФ «Відродження» в рамках проекту «Експертна підтримка документування злочинів проти людяності та воєнних злочинів в ході збройного конфлікту на сході України.
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г