Гендер. Проблема сприйняття
Гендер – це певне уявлення про те, якою має бути жінка чи яким має бути чоловік у суспільстві. Це соціальні ролі, які мають жінки та чоловіки. Наприклад, жінка – це насамперед мати, що відповідає за дітей, а чоловік – це професіонал (юрист, економіст, фінансист тощо), який має забезпечувати сім’ю.
Соціальні ролі не сталі, а можуть змінюються з часом. Через низку факторів уявлення, погляди та переконання в суспільстві можуть мінятися. Їх міняють як історичні події, так і конкретні люди. Рух за права жінок є одним із прикладів, як соціальні відносини можуть трансформуватися та покращити життя великої кількості людей.
Чоловіки і жінки не однакові, але рівні у своїй гідності та правах. У суспільстві мають бути створені необхідні умови для захисту та забезпечення прав та свобод людей незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії чи інших ознак. Без усвідомлення цього в державі продовжуватиме існувати несправедливість під час розподілу ресурсів, забезпечення прав у політичному представництві. Нерівність породжує конфлікти, насильство, є економічно невигідною та стає на заваді сталого розвитку як громад, так і країни загалом.
Гендерно-обумовлене насильство - це в більшості насильство (фізичне, сексуальне, психологічне), яке вчиняють чоловіки щодо жінок. Воно є проблемою для всіх країн світу і набуває особливих проявів під час збройних конфліктів – сексуальне насильство щодо жінок та чоловіків під час незаконного тримання під вартою, під час перетину лінії розмежування, зі сторони демобілізованих солдат, зі сторони солдат до цивільного населення.
Сексуальне насильство на війні: досвід країн
Сексуальне насильство відбувалося під час Другої світової війни, було частиною конфлікту на Балканах та геноциду в Руанді. На жаль, воно продовжує відбуватися і сьогодні.
Історія наводить приклади цілих таборів зґвалтування, як це було на Балканах. Масштаби змушують задуматися.
«Я жахнувся, коли дізнався, що досі лише 30 осіб покарані за понад 50 000 зґвалтувань, скоєних під час війни у Боснії в 90-х. Також надходять жахливі повідомлення про зґвалтування тепер у Сирії разом з убивствами, катуваннями й утисками тисяч невинних цивільних людей. Як міністр закордонних справ я обурений масштабами сексуального насильства проти чоловіків, жінок, і дітей в умовах конфліктів та переслідувань», – заявив у 2014 році британський міністр закордонних справ Вільям Гейґ на відкритті міжнародної конференції щодо проблем сексуального насильства під час воєн.
Ситуації складаються так, що під час війни жінка стає частиною поля бою. Зґвалтувати жінку означає показати противнику, що він слабкий. Тобто жіноче тіло стає уособленням іншої, «хибної» думки, за що в покарання застосовують насильство.
У 2017 році Amnesty International оприлюднили доповідь щодо становища жертв масових зґвалтувань у боснійській війні 1992-1995 рр. 2004 року в Боснії нарешті почалися судові процеси, пов’язані з військовими злочинами. Відтоді менше 1% від загальної кількості жертв сексуального насильства звернулися до судів. Однак суди по всій країні розглянули лише 123 справи про сексуальне насильство під час війни. Хоча кількість таких процесів за останні роки зросла, потрібні зусилля, щоби притягти злочинців до відповідальності.
У 2005 році Генеральною Асамблеєю ООН прийнято «Основні принципи і положення, що стосуються права на правову допомогу і компенсацію жертвам грубих порушень міжнародних норм у сфері прав людини і серйозних порушень міжнародного гуманітарного права». У цих положеннях та в Керівних принципах Комітету міністрів Ради Європи про прискорення покарання у зв’язку з серйозними порушеннями прав людини (2011 рік) міститься вимога до держав надавати жертвам належну та ефективну допомогу в максимально короткі терміни.
Випадки сексуального насильства у ході війни на сході Україні теж не залишаються осторонь, потрапляючи в поле зору міжнародних організацій. Моніторингова місія ООН з прав людини у 2017 році опублікувала доповідь «Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, в Україні». Експерти виклали поради з 29 пунктів, які мали б покращити ситуацію із запобіганням, документуванням та покаранням сексуального насильства в країні, а також сприяти створенню необхідних послуг.
Гендерно-зумовленне насильство на Донбасі: дослідження СЦГІ
Ця тема рідко порушується з ряду причин, як, власне, тема насильства в Україні. Експертами СЦГІ проведено дослідження гендерно-обумовленого насильства (далі ГОН) саме в умовах збройного конфлікту на Донбасі.
В оприлюдненому у 2017 році звіті до ГОН, пов’язаного з конфліктом, зараховано випадки сексуального, фізичного та психологічного насильства щодо жінок, дівчат, чоловіків та хлопців, які були вчинені на основі її/його соціальної (гендерної) ролі та мають часовий, географічний та/або причинно-наслідковий зв’язок зі збройним конфліктом на Донбасі.
ГОН має серйозні та довгострокові фізичні, психологічні, соціальні, економічні та правові наслідки для особи, яка пережила насильство, і для суспільства. Незважаючи на підвищення рівня ГОН під час збройного конфлікту, практика повідомлення про насильство до правоохоронних органів не є поширеною. Цьому видові насильства не приділяють достатньої уваги в українському суспільстві. А статистичні показники органів державної влади не відображають реальних обсягів проблеми. До того ж, гендерний аспект злочинів часто не враховується під час кваліфікування, а їхнє розслідування є неефективними та лише зрідка призводять до покарання винних.
Свої висновки правозахисники мали змогу зробити, опрацювавши численні джерела:
• матеріали напівструктурованих інтерв’ю (аудіо-, відеозаписи, розшифровки інтерв’ю) з особами, які постраждали від ГОН, стали свідками ГОН або мають інформацію щодо проблематики дослідження (медичні працівники, психологи, соціальні працівники, юристи, які працюють з особами, які пережили ГОН, працівники право- охоронних органів України);
• персональні архіви постраждалих, свідків сексуального насильства, громадських активістів та авторів, аудіо- і відеозаписи;
• публікації, насамперед у ЗМІ України, «ЛДНР», РФ;
• міжнародні та національні нормативно-правові акти, які регулюють питання ГОН;
• рішення українських судів, доступні в ЄДРСР, які зачіпають проблематику ГОН у контексті збройного конфлікту;
• офіційні статистичні дані органів влади;
• книги, наукові статті, аналітичні видання, звіти міжнародних місій та організацій.
Детальніше з промовистими цифрами та фактами є змога ознайомитися на сайті Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»
Як соціалізувати жертв насильства
Заперечувати наслідки насильства немає сенсу. Це психологічні, фізичні, економічні та багато інших, залежно від ступенів тяжкості злочину, що зазнали постраждалі особи. Серед них як представники цивільного населення, так і військові.
При цьому, важливо усвідомлювати наслідки війни, які проявляються у чоловіків і жінок по-різному, але ПТСР так чи інакше проявляється в кожного.
Результати дослідження ФН ООН улітку 2015 показали, що, навіть зважаючи на значні недоліки системи обліку правопорушень у суміжних із зоною АТО регіонах, зафіксовано незначне зростання числа зареєстрованих зґвалтувань та збільшилась кількість жінок, які постраждали від розбоїв та пограбувань. Із січня 2016 року було прийнято 22,8 тис. дзвінків на гарячу лінію для постраждалих від ГОН (дані станом на березень 2016), що втричі більше, ніж 2015 року. Мобільні бригади ФН ООН отримали 8,3 тис. запитів про надання психологічної допомоги (станом на вересень 2016).
Лише кілька років після початку війни на Донбасі в українському суспільстві почали більш предметно говорити про наслідки збройного конфлікту, як для військових, так і для цивільного населення. У 2016 році відбувся міжнародний семінар, організований Координатором проектів ОБСЄ спільно з Міністерством оборони України та Верховною Радою України. На ньому було обговорено питання Концепції демократичного контролю над Збройними Силами України.
«… Стала практика контролю за військовими насправді ніколи не працює на послаблення здатності країни захищати себе, навпаки, це інструмент посилення безпеки з врахуванням потреби захищати права людини», - підкреслив Вайдотас Верба, Координатор проектів ОБСЄ в Україні.
Жертви насильства не лише мають фізичні та психологічні травми, до них додається часто й матеріальна скрута. Особи, що піддалися насильству, потребують лікування, а часто вони не можуть знайти роботу.
У цій сфері необхідна тверда політична воля, щоби держава допомагала в соціалізації таким постраждалим. Звісно, трапляється те, що вони зі своїх причин не звертаються по допомогу, однак це стає бар’єром в оформленні правопорушення та заведення подальшої кримінальної справи на правопорушника. Проблема постає вже в тому, що судово-медична експертиза має бути проведена впродовж 72 годин, а жертви насильства часто перебувають в полоні чи віддалених місцях проведення такої експертизи.
Тож завданнями правозахисників стає зібрання фактів вчинення злочинів насильства у збройному конфлікті, аналіз їх та надання рекомендації державним органам щодо протидії ГОН, в тому числі сексуальному насильсту, аби винних притягнути до кримінальної відповідальності. За прикладами війни на Балканах, навіть після 10-20 років справи розглядають у Міжнародному кримінальному суді, а Римським статутом передбачено покарання за зґвалтування та ряд інших видів насильства.
Закликаємо осіб, які постраждали під час конфлікту або стали свідками грубих порушень прав людини, повідомляти про такі порушення організації-члени Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» у спеціальній формі на сайті.
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г