«Читала молитви церковно-слов’янською. Якби українською, мене б тут уже не було» - волонтерка про свій полон

11.07.2018

Location icon м. Горлівка Донецької області


Яка межа між людським обличчям і тваринним інстинктами, бажанням убивати? Звідки кликати допомогу, якщо ти ­­– в ізоляції, до тебе не пускають людей і не дають зателефонувати?  Як вижити після катувань? Як вистояти морально після того, як довелося збирати рештки тіла свого побратима?

Ірина Бойко від початку збройного конфлікту займалася волонтерською діяльністю. Хоч вона максимально приховувала інформацію про те, що їздила до військових з гуманітарною допомогою, волонтерку таки виказали недоброзичливці.

Хтось із казаків вкрав Іринин телефон, що виявилося лише на щастя, адже там було багато фотозвітів і номерів телефонів, які не треба було бачити бойовикам. Після обшуків жінку разом з іншими ув’язненими жорстоко побили: «Мене ніби розстрілювали. Над моєю головою стріляли з автомата. Пізніше я зрозуміла, що жива. Там мене двічі вдарили по хребту. На сьогодні в мене артрозні зміни у 5-му та 10-му хребцях».

Далі Ірину перевезли в багажнику автівки, яку у неї ж і відібрали, до Антрацита. Там з нею почали поводитися не по-людськи. Жінка згадує, що до неї ставилися, як до військового командира, тому били вдвічі сильніше. Попри все, жінка намагалася показати, що її нелегко зламати. Помітивши, що в одного з катів травмована рука, жінка відважно звернулася: «Якщо ви вважаєте, що треба мене бити, бийте. Але, якщо вам боляче, може хай це робить хтось інший». Щоби не втратити свідомість, Ірина почала рахувати удари – її вдарили 19 разів по голові.  

Не допомагали вигадані історії, що Ірина везла лише продукти на похорон. Бойовики були впевнені, що Ірина Бойко – військова, а отже до неї «особливе ставлення». Коли ж з’явилася інформація про зникнення волонтерки Восток-SOS, бойовики вирішили переховати Ірину Бойко в інше місце і поки що не завдавати фізичного знущання.

Так наступним місцем полону стала Горлівка. У райвідділі Ірину кинули до підвалу, де картини смерті вимальовувалися в кожному куті: «В підвалі лежало два трупи дуже молодих хлоп’ят із перерізаними горлами. Лежалі голі зі слідами дуже сильного побиття. В куті на мішках сидів скорчившись ще один труп чоловіка».

У підвалі Ірину кликали різними прізвиськами: «укропша», «правосєчка». Для проросійських сепаратистів «ДНР» це були навіть не прізвиська, а вагомі причини знущатися над людиною: «Я читала молитви церковно-слов’янською мовою. Якби я молилась українською мовою, мене б зараз тут не було. Нічого не запитуючи, почали виривати пальці на лівій нозі і трощити їх плоскогубцями. Посадили на стілець, принесли молоток і почали бити молотком стегна і коліна. Тоді принесли шуруповерт і свердлили ним моє тіло. Більше 10 разів. Російський військовий на прізвисько Соловей відрізав мені палець, а чеченець почав вставляти чайну ложку одразу в ліве око».

Там, де поводження бойовиків не піддається здоровому глузду, Ірина Бойко продовжила боротьбу за життя. Але знущання над жінкою не припинялися. Через певний час, коли відрізаний палець самотужки трохи загоївся, жінку відправили в буцегарню складати трупи. Серед тіл були і рештки її побратима. На труп обіцяли перетворити і саму Ірину. 5-го липня проросійські бойовики оголосили: «Треба помити. А там – прибрати».  «Уявіть, як мені було митися, коли я знала, що миюся востаннє в своєму житті», – згадує той жорстокий психологічний момент жінка. 

Жорстокі катування Ірини призвели до каліцтва і втрати здоров’я. Попри все, вона знайшла в собі сили не лише вижити, а й показати неймовірну силу духу і незламність: «Жоден з тих, хто мене катував, не міг повірити, що я виживу і навіть колись стану на ноги». Після 103 днів полону Ірина Бойко побачила білий світ, знову відчула свободу і вдихнула надію на життя.

 

Публікацію підготовлено в рамках проекту Східноукраїнського центру громадських ініціатив «Підготовка подання про сексуальне насильство під час збройного конфлікту на сході України для офісу прокурора МКС», який здійснюється за підтримки ПРООН.

Останні новини

Акція протесту "Нагадай про кожного", м. Київ

В Києві та інших містах пройшла акція на підтримку полонених та зниклих безвісти. Серед вимог — прийняття законів про статус полонених та воєнні злочини

10 жовтня в Києві та інших містах пройшла акція на підтримку полонених та зниклих безвісти «Нагадай про кожного».  Про це повідомляє...

Правозахисники та колишні полонені вимагали від Верховної Ради ухвалити закон про воєнних злочинців

Фото: Суспільне 15 вересня під Верховною Радою України відбулася акція з вимогою прийняти законопроект №2698 «Про внесення змін до ...

Результати опитування

53% українців вважає, що до кримінальної відповідальності за співпрацю з органами «ДНР» та «ЛНР» мають бути притягнені лише винні у воєнних злочинах, - результати опитування

  53% українців вважають, притягнутими до кримінальної відповідальності за співпрацю з органами влади так званих «ДНР»/ «ЛНР» мають ...

Контакти

(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г