Місто Дружківка Донецької області розташовано неподалік від Костянтинівки, Краматорська, Слов’янська – іноді ці міста відносять до однієї агломерації. У квітні 2014 року підрозділи бойовиків «Бєса» (Ігоря Безлера) здійснювали кілька спроб захоплення районної адміністрації, зокрема, повідомлялося про одну з таких спроб 12 квітня.
«Комендантами» Дружківки від «ДНР» були кримчанин з позивним «Васільєвіч» та колишній начальник дружківського паспортного столу (нині помічник голови «Верховного Суду ДНР») Володимир Медведок
Штаб учасники «ДНР» створили в захопленій будівлі Державної служби охорони МВС, котра розташовувалась поряд з міськрадою. Міліціонери не змогли відбити напад, бо начальник відділку незадовго до захоплення будівлі вивіз всю табельну зрою. В 2015 р. слідство з’ясувало, що зброя була вивезена в дім одного зі співробітників міліції, який згодом зник разом зі зброєю.
В підвальному приміщенні, яке раніше слугувало ізолятором тимчасового утримання, члени незаконного збройного формування, що називали себе підрозділом «НКВС ДНР», зробили камери для незаконного утримання заручників. «Ось вони з цього приміщення зробили «Гестапо», ну це в народі. А взагалі вони називали це комендатурою», – розповіла Громадському телебаченню місцева мешканка Ірина Кірікова.
Здебільшого в’язнями були місцеві, але також були з Краматорська і Слов’янська. Учасники НЗФ намагались проводити «ротацію»: деяких місцевих заручників відправляли в Краматорськ і Слов’янськ, а в Дружківку привозили людей з інших міст. Причиною ротації може слугувати той факт, що Слов’янськ, Краматорськ та Дружківку в квітні-липні 2014 р. контролювало одне НЗФ – «Народне ополчення Донбасу», що підпорядковувалось Ігорю Гіркіну.
Серед заручників були волонтери та активісти з проукраїнською позицією, служителі протестантської та православної церкви Київського патріархату, бізнесмени, місцеві жителі, яких затримували за «адміністративні порушення». Пастора протестантської церкви утримували в підвалі разом з дружиною. Людей затримували на блокпостах та на вулицях міста, або викрадали з роботи чи з дому.
Також учасники НЗФ переслідували людей, за якими була зареєстрована вогнепальна зброя. Відомий випадок, коли 27 червня 2014 р. учасники НЗФ під загрозою застосування вогнепальної зброї та спричинення тортур здійснили примусовий збір представників малого та середнього бізнесу м.Дружківка з метою вимоги грошей. На зборах були присутні керуючі місцевих супермаркетів «АТБ», «Фуршет», «Фокстрот» та «Сільпо».
У приміщенні занедбаного ізолятора було кілька невеликих камер, приблизно 3 на 4 метри. У кожній камері тримали по від одного до 12 осіб, жінок окремо.
Свідки описують підвал як холодне, сире, непровітрюване приміщення, з забитими вікнами. Пахло сигаретним димом та сечею. У сюжеті «Громадського» місцевий чоловік, якого затримали з другом за порушення комендантської години, каже, що потрапив до камери без жодних меблів, лише з голою бетонною підлогою. В деяких інших камерах могли лежати матраси або дерев’яні настили. Пахло сигаретним димом та сечею.
Питну воду у пластикових пляшках приносили охоронці. Ввечері давали пакетик «Мівіни». Також їжу в’язні отримували з передач від рідних. Справляли потреби у пластикові пляшки або просили охорону вивести в туалет.
Тих, кого затримували за адміністративні порушення, сепаратисти використовували для примусової праці: рити окопи, носити мішки з піском. Працювали з 8 ранку до 8 вечора.
Жодної медичної допомоги не надавалося. Одного з бранців, сильно пораненого, відвезли до лікарні, де лише мінімально промили рани. Попри те, що в’язень просив його не відпускати, лікарі злякалися бойовиків і дозволили забрати назад до підвалу.
Під час затримання заручникам наносились тілесні ушкодження.
«Почали одразу бити руками, ногами та прикладами по всім частинам тіла. Потім наділи мішок на голову і скотчем зв’язали руки за спиною».
Троє потерпілих свідчать, що наступного дня після затримання учасники НЗФ приходили до них додому та грабували їх майн
Одну з кімнат підвалу використовували для допитів – в кінці коридору. У цій кімнаті сепаратисти в балаклавах били затриманих, кололи ножем, залякували.
Бойовики, які затримували, допитували та катували людей, носили камуфляж, балаклави, георгіївські стрічки і називали себе НКВД. Вони також влаштовували «трибунали», де вирішували долю політв’язнів.
Якщо адміністративні порушники могли відбутися роботами, то політичних жорстоко катували. Так, Жителя Дружківки Василя Зандера піддавали тортурам протягом кількох діб – за проукраїнську позицію.
Почав в очі тикати цей штик-ніж, що «зараз виколю очі, горло переріжу». А потім ударив цим багнет-ножем в ліве стегно, допомоги ніякої не чинили, вивели в сусідню камеру і сказали: «Через 15 хвилин ми тебе розстріляємо».
Після того, як його, майже непритомного, кинули до однієї з камер, інші в’язні підняли ґвалт – кричали, що не хочуть бути в одній камері з покійником, мовляв він вже розкладається, від нього смердить. За Василем все ж приїхала швидка і вивезла з підвалу.
Він свідчить, що до одного з заручників, котрий допомагав українській армії, застосовувалось сексуальне та гендерно-обумовлене насильство: погрожували кастрацією. За словами місцевої мешканки Дружківки, у дворі МВС біля стовпа на ціпку сидів чоловік і кожен, хто заходив, міг вдарити його – рукою, ногою чи автоматом.
Місцевого пенсіонера Анатолія Водолазьського схопили за те, що 22 травня, розлючений «референдумом», вийшов до пам’ятника Леніну в центрі Дружківки з українським прапором і розмахував ним 15 хвилин. Під’їхали люди з автоматами, накинули йому на голову мішок та відвезли до міськради Краматорська, де він пробув добу. Через рік Водолазський повторив свою акцію, вже у звільненій Дружківці.
Є інформація, що «розстрільні групи НКВД» розстрілювали затриманих за рішенням «трибуналу». За даними СБУ, учасників «розстрільної групи №1 НКВС» було затримано або ліквідовано українською контррозвідкою. Так, СБУ затримала одного з членів таких груп, 24-річного мешканця Дружківки, якого звинувачують у вбивствах і тортурах. До «НКВД» входив також його батько. За повідомленням СБУ, місцеві жителі назвали імена п’яти осіб, яких розстріляли в лісосмузі селища Донське на околиці Дружківки. При цьому ватажком розстрільної групи був житель м. Дружківка на прізвисько «Кисіль».
Відомо також про вбивство священика храму Святого Дмитра Донського УПЦ (МП) Павла Жученка. Відомо, що він був затрелений на блокпосту «ДНР». За даними Генпрокуратури, у нього випустили 8 куль. Точні подробиці невідомі — за одними даними Жученко прийшов до бойовиків, зі іншими даними проїжджав на машині повз блокпост і не зупинився.
6 липня 2014 р. захоплену будівлю звільнили, а бранців випустили на волю.
В 2017 р. було винесено вирок 12 років позбавлення волі колишньому співробітнику Дружківського МВ МВС Артему Шуляку, причетному до незаконного утримання місцевих жителів в даній будівлі з метою заволодіння їх майном.
Східноукраїнський центр громадських інітціатив, Правозахисна коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі»
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г