У Краснодоні діяла ціла низка воєнізованих формувань, що складалися з різних персонажів: від місцевих «ополченців» і росіян-добровольців до російських найманців і військових. Зокрема, відомо про батальйон «Витязь» (командир Дмитро Єлісєєв, позивний «Моджахед»), створений на базі угруповання «Пересвет» (командир Андрій Дядюн); батальйон «Одеса» (командир Олексій Фоминов), який в січні 2015 року було роззброєно командуванням «ЛНР»; «4-у Окрему мотострілкову бригаду Народної міліції» (командир Євген Жмуров). Згодом розрізнені угруповання були об'єднані.
Як стверджується в блозі «Луганського інформаційного спротиву», Дядюн і Єлісєєв («Моджахед») діяли «в повній взаємодії з Краснодонським міськвідділом міліції, про що є повідомлення на офіційному сайті ГУМВС в Луганській області».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Краснодоні бойовики «ЛНР» катували баптистського пастора разом із сином-підлітком
Влітку 2014 року комендатура бойовиків розташовувалася в будівлі Краснодонської міської лікарні на вулиці Земнухова. Часто туди відвозили захоплених в полон українських військових. Потім багатьох із них, попри незагоєні поранення, переправляли в ізолятор місцевого відділення міліції. Очевидно, йдеться про ІТТ МВС на центральній вулиці міста - за адресою Артема, 2.
Деяких в'язнів тримали в лікарняних палатах. Кулі діставали без знеболювальних. Один із затриманих розповідає, що перед переведенням до краснодонського КПЗ їх тримали у підвалі будівлі лікарні. У приміщенні не було вікон, цілодобово горіло світло. Спали вони на будівельних піддонах. Їду давали раз на день, воду приносили у пляшках. Під конвоєм виводили в туалет.
В ізоляторі МВС ув’язнених утримували в камерах. Це було напівпідвальне приміщення, вікна заґратовані, і світло через них майже не надходило.
Видно было половина окошка под землей, с решетками, если машину не поставят на улице возле него, свет еще был, если поставят – то темновато. Солнечный луч на час-два в день мог попасть... Форточка чуть приоткрывалась. Говорили, если хотите больше – разбейте окно.
В Краснодонівському КПЗ стандарт-лавки, але не вміщалися всі, дехто спав на підлозі, деревяні помости – дали матраци.
Ув'язнені спали на голих матрацах і голих подушках, без постільної білизни. У камерах були рукомийники, звідти затримані й пили воду. Годували раз на день, супом і котлетою, давали кип'ятильник, була можливість заварювати чай без цукру. Один із тих, хто пережив полон, розповідає, що їжу приносили в одноразовому посуді, який використовували кілька разів.
Охоронці віддавали полоненим телефони, і хоча зв'язок був поганий, деяким вдавалося зателефонувати близьким.
Про медичну допомогу, як правило, ув'язнені не наважувалися прохати, бо охоронці й так чинили моральний тиск.
Є свідчення про проведення допиту на камеру, відеозапис якого потім транслювався на російському телеканалі «Росія 24». Під час інших допитів до ув'язнених застосовували силу, але били в корпус, не по обличчю. Також погрожували зброєю.
18 січня Служба безпеки України повідомила, що оголосила в розшук учасника незаконних збройних формувань так званої «ЛНР». Судячи з...
Прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда заявила, що за результатами попереднього аналізу злочинів, вчинених під час зб...
Велика палата Європейського суду з прав людини ухвалила приєднати до позову України проти Росії, який стосується агресії на Донбасі,...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г