У Краснодоні діяла ціла низка воєнізованих формувань, що складалися з різних персонажів: від місцевих «ополченців» і росіян-добровольців до російських найманців і військових. Зокрема, відомо про батальйон «Витязь» (командир Дмитро Єлісєєв, позивний «Моджахед»), створений на базі угруповання «Пересвет» (командир Андрій Дядюн); батальйон «Одеса» (командир Олексій Фоминов), який в січні 2015 року було роззброєно командуванням «ЛНР»; «4-у Окрему мотострілкову бригаду Народної міліції» (командир Євген Жмуров). Згодом розрізнені угруповання були об'єднані.
Як стверджується в блозі «Луганського інформаційного спротиву», Дядюн і Єлісєєв («Моджахед») діяли «в повній взаємодії з Краснодонським міськвідділом міліції, про що є повідомлення на офіційному сайті ГУМВС в Луганській області».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Краснодоні бойовики «ЛНР» катували баптистського пастора разом із сином-підлітком
Влітку 2014 року комендатура бойовиків розташовувалася в будівлі Краснодонської міської лікарні на вулиці Земнухова. Часто туди відвозили захоплених в полон українських військових. Потім багатьох із них, попри незагоєні поранення, переправляли в ізолятор місцевого відділення міліції. Очевидно, йдеться про ІТТ МВС на центральній вулиці міста - за адресою Артема, 2.
Деяких в'язнів тримали в лікарняних палатах. Кулі діставали без знеболювальних. Один із затриманих розповідає, що перед переведенням до краснодонського КПЗ їх тримали у підвалі будівлі лікарні. У приміщенні не було вікон, цілодобово горіло світло. Спали вони на будівельних піддонах. Їду давали раз на день, воду приносили у пляшках. Під конвоєм виводили в туалет.
В ізоляторі МВС ув’язнених утримували в камерах. Це було напівпідвальне приміщення, вікна заґратовані, і світло через них майже не надходило.
Видно было половина окошка под землей, с решетками, если машину не поставят на улице возле него, свет еще был, если поставят – то темновато. Солнечный луч на час-два в день мог попасть... Форточка чуть приоткрывалась. Говорили, если хотите больше – разбейте окно.
В Краснодонівському КПЗ стандарт-лавки, але не вміщалися всі, дехто спав на підлозі, деревяні помости – дали матраци.
Ув'язнені спали на голих матрацах і голих подушках, без постільної білизни. У камерах були рукомийники, звідти затримані й пили воду. Годували раз на день, супом і котлетою, давали кип'ятильник, була можливість заварювати чай без цукру. Один із тих, хто пережив полон, розповідає, що їжу приносили в одноразовому посуді, який використовували кілька разів.
Охоронці віддавали полоненим телефони, і хоча зв'язок був поганий, деяким вдавалося зателефонувати близьким.
Про медичну допомогу, як правило, ув'язнені не наважувалися прохати, бо охоронці й так чинили моральний тиск.
Є свідчення про проведення допиту на камеру, відеозапис якого потім транслювався на російському телеканалі «Росія 24». Під час інших допитів до ув'язнених застосовували силу, але били в корпус, не по обличчю. Також погрожували зброєю.
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г