Восени 2014 року «військова комендатура ЛНР» розташовувалася в будівлі райради Жовтневого району Луганська.
В райдержадміністрації зробили ремонт, якісь казарми, територію обгородили, водопровід і каналізацію автономну, тому що води не було, поставили діжки, з'єднали між собою і привозили кожен день воду, кубів по 10-15...
В'язнів утримували у підвалі цього будинку. Свідки згадують про два приміщення – задушливу кімнату площею 4х4 метри і про комірчину під сходами:
Ще було одне приміщення під сходами, ось знаєш, як для слюсарів, ґратами закрито. Там частина людей утримувалася. Тобто ось цей вузький і темний, під сходами простір – там теж люди були.
Фото Новая газета
Як зазначали колишні ув'язнені, утривання полонених було вкрай неорганізованим. Відчувалося, що бойовикам нікуди дівати в'язнів, яких привозили все більше («Коли перевезли до Жовтневого райвиконкому, там взагалі не знали, куди нас подіти»). Камера, про яку піде мова нижче, швидко переповнилася. Жінок тримали разом із чоловіками; робилися спроби перевести жінок в окреме приміщення, але через переповненість їх знову повертали назад до чоловіків.
Якщо в обладміністрації або СБУ полонених регулярно піддавали допитам і тортурам, то тут, як правило, до в'язнів не було діла: «Уже вибірково когось на «допити» викликали, і обробляли, а так – просто на підвал садили».
Ні розпорядку дня, ні певних правил по суті не було, й ув'язненим можна було займатися в камері своїми справами. Згадується одна спроба встановити жорсткі правила:
Був там один дядько, із росіян, було у нього, що планка злітала, випендрювався, начебто він там і слідчий, не охоронець. Із росіян. Намагався якісь репресії вводити, намагався пару раз вишикувати камеру, щоб стояла: «Побачу, хто сяде, це...» Ну, а потім, кажуть, що підірвався він, догавкався...
Згадана камера 4х4 метра, в якій сиділи опитані правозахисниками полонені, розташовувалася в підвалі, відповідно не мала вікон. Горіла лампочка. Бетонна підлога, бетонні обшарпані стіни. Спочатку бранці спали просто на бетонній підлозі, потім принесли три двоярусні ліжка. Був письмовий стіл, прикручений до стіни так, щоб закривати каналізацію, від якої, втім, все одно ішов сильний запах.
Фото Новая газета
Це було запорошене, брудне і сире приміщення. Вентиляції не було, і щоб надходив хоч якийсь кисень, охоронці вирізали у дверях крихітний отвір 5х10 см. Але для провітрювання потрібно було повністю відкривати двері. Коли в це приміщення набилося кількадесят людей, ставало нестерпно спекотно, волого й задушливо.
Коли нагорі, перед сходами в підвал, відкривали камеру нашу, цей жар було чути там, нагорі цих сходів.
Кількість ув’язнених зростала від півтора до чотирьох десятків.
Коли там було 12 людей, це був просто «рай». Коли було 19 людей, там було тісно. Коли помістили 27, ми зрозуміли, що 19 – це ще було нічого. Потім стали додавати, додавати – і вже 36 осіб, і ми з жахом, думаємо, що як же... І потім, до цих 36, ще нас трьох жінок – загалом 39.
Лягти в таких умовах було неможливо, тож люди тулилися напівсидячи, напівлежачи на ліжках, під ліжками.
Годували в'язнів раз на добу, макаронами або кашею. Воду пили з пластикових пляшок, які наповнювали з-під крана в туалеті. Судячи з описів, ув’язнені могли просити охоронців вивести їх у туалет, або протягом дня ходили «на відро і пластикові пляшки, які потім виносили».
На прогулянки ув'язнених не виводили. Жінок примушували працювати на кухні або займатися прибиранням, чоловіків водили рити окопи, заливати бетон.
Одним із бранців Жовтневої райради був, зокрема, Олександр Макаров, колишній працівник СБУ. Його захопила 14 липня 2014 року група бойовиків під керівництвом Аркадія Корнієвського, який був підлеглим Макарова в СБУ. Макаров утримувався спочатку в обладміністрації, а потім – у підвалі райради. «Утримується в коморі з будівельним сміттям і навісним замком на дверях, без санвузла, з харчуванням 1 раз на дві доби», – стверджувалося в замітці видання «Краснодон».
У 2015 р. полонених «Окремого комендантського полку» також утримували в підвалі сусіднього гуртожитку №2 (вул. Лянгузова, 2 а). У ньому розміщувалися «камери» для затриманих цивільних, військовополонених і представників НЗФ. Деякі кімнати призначалася для чотирьох осіб, інші могли вмістити до 45.
Східноукраїнський центр громадських ініціатив, Правозахисна коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі»
Протягом 2022 року команда Східноукраїнського центру громадських ініціатив продовжувала роботу, розпочату ще 2014 року, зі збору док...
Умисні вбивства й катування цивільних, сексуальне насильство та умисні напади на цивільне населення та цивільні об’єкти - це далеко ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують ігнорувати норми міжнародного права. Зокрема, в жовтні експертами Схід...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г