Історія твориться тут і зараз, тому перед активістами стоїть завдання зберегти максимально багато фактів, пов’язаних із правопорушеннями на Донбасі.
У фокусі дослідження експертів Східноукраїнського центру громадських ініціатив потрапило місце незаконного позбавлення волі – Луганська ОДА.
Зі спогадів незаконно ув’язнених вдалося скласти певну систему порад із виживання незаконно ув’язненим.
Витримати морально
«При приемке прессинг, избиения, расстрелы, жену душили, пакетом удушали. Прессингом, расстрелом, удушением занимался лично Сергей Литвин, он был впоследствии премьер-министром ЛНР»
Передбачити, чим такий пресинг може закінчитися, ніхто не міг.
Жертви несвободи згадують, як навіть у момент, коли в’язень міг бути за крок до виходу з незаконної тюрьми, коменданти любили кинути фразу «этого на расстрел». Звісно, це лякало ще сильніше за крок від обіцяної свободи. Хоча після цього бойовики ув'язненого відпускали.
Знайти фанеру для спання на підлозі
Оскільки будівля Луганської обласної державної адміністрації – це цивільне приміщення, яке жодним чином не передбачалося місцем ув’язнення людей, то особи, які потрапляли до підвалу, мусили знайти для себе варіанти розміщення в камері.
«Быта никакого не было. Спали на полу, где расстелены були двери. Ну или кто какие-то щитки деревянные находил, фанеру, картонные листы. Если особо повезло кому-то, находилось матрасы или одеяла»
Хтось знаходив ганчір’я, яким можна було заслати собі місце для спання на деревині. І це вважалося за щастя, бо часто просто спали на ганчір’ї. Одна з бранок ділилася спогадами про жіночу камеру.
«Камера— это, скорее всего, архивное помещение, потому что стояли стеллажи и там были картотеки с паспортами уже недействительными, еще какие-то документы. Вдоль стен стеллажи, и на полу обустроились как-то девченки. Там были матрасы и даже постельное белье – это просто лежало на полу. И вот так просто рядочком, то есть 12 человек там вплотную умещались. Если оказывалось больше, то уже было проблематично, кого куда ложить»
Пережити проблеми з гігієною
Підвальне приміщення, звісно, не мало ванних кімнат. Інколи з’являлися резервуари з водою, але з її дуже обмеженою кількістю.
«Воды не было. Ну вот все три месяца в плену я не мылся. Ну может иногда литров 5 воды мог использовать, потому что водоснабжения не было, электричества не было. Постоянно тарахтел генератор для обеспечения обладминистрации водой, привозили воду в каких-то бочках, но я не знаю, я с обладминистрации я так за месяц содержания там ни разу не вышел, я был не выпускной, меня держали в помещении», - згадує полонений
Їсти чи не їсти те, що змушені назвати харчуванням
«Вечером часов в десять кормили. Одноразовое кормление, какой-то баландой, которая оставалась на кухне после того, как бойцов всех покормили»
Бувало, що годували і раз на два дні, а інколи їжа була на стільки зіпсута, що здавалася небезпечною для здоров’я.
«Поскольку ни холодильников, ничего не было, здание было обесточено, каша уже часто к вечеру пропадала, и мы просто решали, что лучше ее вообще не есть, чем в таком состоянии».
Не заперечувати працю
Зранку в’язнів розподіляли на різні види робіт. Деякі змушені були брати участь і в утилізації документів.
«Мы заходим в кабинет, собираем всю документацию, которую там видим, бумажные, цифровые носители, все.То есть это деловая документация облгосадминистрации, много всевозможных там удостоверений Партии регионов, документация Торгово-промышленной палаты и так далее. Все в пакеты и на утилизацию».
Взаємодопомога полонених
Очевидці кажуть про те, що можна було знайти часом і змінний одяг чи ковдру. Один із в’язнів, коли виходив на свободу, то лишив свою куртку, бо ж «тут вона більше знадобиться».
У буцегарні можна було роздобути навіть цигарки. Їх обмінювали на послуги. Одна із жінок розповіла, що за те, що попереш одяг бойовикам, можна було отримати кілька цигарок. Зрештою, це також був і привід вийти з чотирьох стін камери хоча б до іншого приміщення. Також, перучи одяг комендантам, жінкам вдалося попрати непомітно і власні речі.
«Пока стирали кому-то, мы могли постирать себе, мужу. А переодевание происходило буквально на ходу, пока муж проходил мимо камеры. Опять же конвой закрывал глаза на то, что он останавливался возле дверей, хотя нам запрещено было общаться. Мы там с девчонками успевали снять с него футболку и надеть на него чистую»
Вірити в силу права, а не право сили
До підвалу потрапляли особи як за проукраїнську позицію, за «хибні» погляди, так і за порушення комендантсьокї години, за мародерство. Якщо траплялися особи, що законно відбували покарання, то ділилися досвідом перебування у в'язницях. Вони зізнавалися, що в підвали цілковите безправя та безсистемність.
«Как выжить в свете того абсурда? Они же свое государство строили со своими законами, как сказал один из конвойных, законами военного времени, которые пишутся носаками берцовыми, прикладами автоматов».
«Иногда я наблюдала собственными глазами, как человек из человека превращался в зверя. Это очень страшно. И вопрос, как это происходит, до сих пор меня не оставляет».
Потерпілі, які зазнали порушень прав людини і не мають цьому підтверджень, не отримують належної допомогти від правоохоронних органів. Проте вони можуть дати свідчення документаторам правозахисних організацій. Юристи Коаліції зроблять усе можливе, аби надати правову допомогу тим, хто потребує.
«Нас в списках никаких не было, нас не меняли, и поэтому мы вообще никуда не попадаем. Знаете, если коротко, то позиция государства в том, что с нами ничего не произошло, этого не было»
Більше про історії полонених в аналітичному звіті «За ґратами будинку «Уряду ЛНР».
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г