Ровеньки Луганської області з літа 2014 року перебувають під контролем різних сепаратистських формувань, зокрема «козаків», російських добровольців та інших. Ті, хто опинився в полоні у Ровеньках, розповідають про крайню жорстокість у поводженні з затриманими.
Правозахисникам відомо, що принаймні влітку і восени 2014 року бойовики утримували захоплених людей на території комбікормового заводу.
Частина в'язнів перебувала в трейлері, приблизно такого типу, як на фото внизу. Брудний, смердючий, дірявий – протікав дах. Дощ заливав трейлер через численні щілини. Повітря заходило крізь маленьке віконце. Штучного освітлення не було. Всередині була буржуйка і два дощатих лежака з брудним спальним мішком. Вночі було холодно.
Трейлер був заставлений пляшками з сечею, для жінки була миска для справляння потреб.
Не було іншого місця, куди ходити по потребі, крім миски з сечею, що там стояла... Стояли якісь пляшки з рідиною, я подумала, що то – вода. Понюхала і зрозуміла, що то – сеча... Вранці мені принесли тарілку супу і шматочок сала. Води теж дали.
Інших людей тримали у невеликій підвальній кімнаті близько 30 кв.м. На цій площі розміщалися понад 20 осіб, чоловіки. Була одна жінка, яку помістили окремо, в прохідну кімнату з диваном. Більшість із затриманих були місцевими, їх відпускали максимум через пару тижнів. «Політичних» могли утримувати значно довше.
Серед таких були двоє журналістів телеканалу «112» Анна Іваненко та Назар Зоценко, які пробули в полоні два з половиною тижні і, згідно з офіційною версією, були звільнені за сприяння співробітників російського телеканалу «Лайфньюз».
За описами очевидця, у підвальній кімнаті не було ані спальних місць, ані ковдр, ані подушок. Світло і повітря надходило через маленьке незасклене віконце вгорі камери. Через це ж віконце камеру заливав дощ, доки вже восени його не затягли плівкою. Багато хто в камері курив. Електрична лампочка горіла весь час.
Для справляння потреб стояли п'ятилітрові бутлі. Раз на добу, вранці, групою виводили до туалету. Спочатку охоронці принесли дволітрову пляшку з водою, але цього виявилося мало для всіх затриманих, і пізніше їм принесли відро і кухоль. Годували двічі на день.
Давали супи та каші, без м'яса. Один раз забули погодувати зовсім, але загалом охоронець годував нас добре, коли ніхто не бачив.
Повідомляється, що ув'язнених не виводили на прогулянки – тільки на допити і тортури. Також залучали до робіт, таких як утеплення вікон, скління дверей, допомога на кухні. Роботи були приблизно по п'ять днів на тиждень, по 6-8 годин.
Розпорядку дня не було, день і ніч змішалися. Спати вдавалося більше вдень, бо вночі привозили новеньких.
Опитані розповідають, що їм не надавали медичної допомоги, однак один із в'язнів Ровеньків, волонтер Валерій Макєєв пережив у полоні інфаркт, і бойовикам довелося відвезти його на стаціонар до лікарні.
Про подробиці допитів і катувань у Ровеньках колишні в'язні говорять неохоче. Згадують «російську рулетку», імітацію розстрілу, побої, побіжно говорять про застосування якихось медикаментів.
Одна з жінок під час допиту написала на листку паперу «Допоможи мені померти. Я просто цього не витримаю». На жаль, після цього їй довелося пройти через ще більші знущання не тільки в Ровеньках, але і в інших місцях, куди її потім перевозили.
«Політичних» в'язнів допитували часто й подовгу, аж до того, що деякі допити тривали добу.
Допит міг влаштувати хто завгодно. У перший день допитували три різні групи... Пістолети, ножі, російська рулетка. Хотіли зробити укол якоїсь червоної рідини. Я не хочу розповідати подробиці.
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г