Влітку 2014 року, коли Сєвєродонецьк перебував під контролем різних сепаратистських угруповань, місцеве СБУ було окуповано козаками «Всевеликого війська Донського». Виходячи з описів свідків, у той час будівля виглядала як декорації фільму жахів: коридори були усіяні плямами крові, стояв сморід від поранених, камери були забиті затриманими, а з катівень лунали крики.
Людей затримували з різних причин. Були наркомани, дилери, підозрювані в коригуванні вогню або симпатіях до української армії, бешкетники, п'яниці, військові, затримані випадково або такі, хто просто не так подивився в бік сепаратистів. Одні сиділи по кілька днів, інші – по місяцю. Когось відпускали за викуп.
На першому поверсі СБУ знаходився «стакан» – тісна кімнатка 1,5 на 2 метри, в якій тримали в'язнів. Закрита була дверима-ґратами. Вікно не відчинялося, було спекотно, особливо якщо набивалося багато людей. Жінки могли бути разом із чоловіками.
Також на першому поверсі розташовувалися кабінети, зайняті отаманом, «аналітиком», медпункт і санвузол. Жив козачий отаман у кімнаті на другому поверсі.
У підвалі було приміщення, де козаки ховалися під час обстрілу. Також у підвалі була кімната для тортур і камера з затриманими, яка раніше використовувалася як склад. Триповерхові стелажі слугували нарами. Також було кілька лежачих місць на підлозі. Підлога бетонна. Світло в камері не гасили. Було одне незасклене, заґратоване вікно. Коли було холодно, його завішували тканиною. Двері зачинялися на два замки. Більшість ув'язнених курили просто в цьому приміщенні.
Якщо хтось із наглядачів приходив, в'язні мали вставати, заводити руки за спину і ставати обличчям до дверей.
В туалет ходили в пляшки. За серйознішою потребою слід було збиратися в групи, і охоронці виводили в туалет раз на три дні. Воду для пиття потрібно було випрошувати, якщо охоронець траплявся адекватний.
Їжу привозили раз на добу з ГІАПу, кислу, але після побоїв їсти не хотілося. Батьки з першого дня носили передачки з їжею, але я отримав тільки на четвертий день – попередні всі з'їли бойовики.
Один раз увя’знених вивели «купатися» – у подвір’ї СБУ їх поливали зі шланга.
Багато затриманих залучалися до примусових робіт – копати, носити речі.
Коли був наліт на місто, вони носили сейфи, закривали ними вікна, засипали піском. Норма – 100 мішків на день, засипати і віднести на другий поверх або на дах. Або возили на блок-пости, копати, носити.
Очевидець також розповідає, що із двору СБУ «ополченці» стріляли з мінометів: «дали відповідь по сусідньому будинку і в район дока».
Опитані правозахисниками Коаліції люди розповідають про жорстокі тортури, що застосовувалися до ув'язнених в СБУ.
Били бітами, ключками для гольфу, міліцейськими кийками; затискали пальці, намагалися відкусити; відрізали частину вуха; прострілювали ноги; катували паяльником; змушували пити сечу; інсцинували розстріл; змушували копати собі могилу; погрожували засипати лугом і сипали порошок; стріляли з травматичної зброї з кількох метрів; погрожували смертю близьких і тортурами.
Деяких били до непритомності, потім відливали водою, і знову б'ють, і вже м'ясо приносять у камеру. Потім надавали якусь медичну допомогу. Якщо людині зовсім зде – зверталися до охоронця. Відпускали вже більш-менш зміцнілих, щоб не було претензій... Був чоловік із відрізаною верхньою частиною вуха. Йому потім фельдшери пришили скобами. Людина змочувала водою, щоб не присихало. Вухо зрослося. Йому міняли пов'язку.
У мене на третій день опухли коліна, і я попросив допомоги. Мені кололи протишокову, дала таблетки (антибіотик). Довелося пити чай, щоб вени проявилися, потім вкололи крапельницю.
...На ранок до мене почали звертатися по імені, воду пропонувати. Попросився до лікаря. Наклали йодну сітку. Дали барбовал.
У полоні утримувався також фельдшер, який служив в ЗСУ, він також міг надавати деяку допомогу:
Був іще дебошир... Його сильно побили і прострелили ногу вище щиколотки, але рану вчасно не обробили, і почалося загноєння. Піднялась температура. Полонений фельшер ЗСУ йому кілька разів перебинтовував ногу.
Один із колишніх в'язнів повідомляє, що з ним у камері перебувало щонайменше двоє наркоманів «у зав'язці», один із ВІЛ, другий з гепатитом С.
Більшість інформації про розстріли відноситься до переказів. Так, «ополченці» самі казали, що вивозять на розстріл у ліс. Були розповіді про солдатів, які дезертирували з українського батальйону, одного з яких розстріляли.
Один із постраждалих розповідає, що привели людину, яку звинувачували в розповсюдженні наркотиків, вкололи йому дозу, з якою його спіймали, і забили до смерті.
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г