Тюрми та катівні Слов’янська: Підвал СБУ

07.03.2016

Location icon вулиця Карла Маркса, 32, Слов'янськ, Донецька область, Україна, 84100


Захоплення Слов’янська 12 квітня 2014 року проросійськими сепаратистами під керівництвом громадянина Росії Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) стало точкою відліку антитерористичної операції, оголошеної у відповідь владою України. Саме Слов’янськ став плацдармом для подальшого просування бойовиків «ДНР». «Мером» міста проголосив себе місцевий бізнесмен В’ячеслав Пономарьов.

Пономарьов закликав доносити «народній дружині» на «підозрілих» осіб, особливо таких, що розмовляють українською мовою, а також заборонив партії «Батьківщина», УДАР і «Свобода» та закликав владу Росії ввести миротворчі війська. «Підозрілих» ув’язнювали у підвалі захопленої будівлі СБУ, в ізоляторі тимчасового утримання міськвідділку міліції та у пожежній станції селища Артема.

В ув’язнення можна було потрапити за доносом, за порушення комендантської години, за фотографування, за підозрою у проукраїнській позиції чи навіть за сумнозвісною сталінською «58-ю статтею».

На другому поверсі СБУ знаходились кабінети І. Гіркіна та очільника «військової поліції ДНР» Віктора Аносова (позивний «Нос»), який керував незаконною в’язницею. Внутрішній двір СБУ, де розташовувалися господарські споруди, гараж, туалет, барикади та підвал основної будівлі учасники незаконних збройних формувань використовували для допитів.

Серед затриманих в захопленій будівлі СБУ були проукраїнські активісти, бізнесмени, учасники НЗФ, військовослужбовці ЗСУ, журналісти, українські держслужбовці, представники протестантської церкви, порушники комендантської години тощо. Деяких бранців привозили з сусідніх міст: Горлівки, Костянтинівки, Краматорська, Миколаївки. Загалом це були чоловіки, але в квітні 2014 р. протягом тижня в окремій підвальній кімнаті утримували жінку – українську журналістку. Заручників могли утримувати від кількох годин до місяця. Основну кількість незаконно затриманих в Слов’янську утримували в будівлі МВС, а підвал будівлі СБУ використовували для утримання особливо цінних для І. Гіркіна полонених.

Журналісти та ОБСЄ у заручниках

Серед захоплених у Слов’янську людей було 40 українських та іноземних журналістів. Серед них — американський журналіст Vice News Саймон Островський, журналіст польського фонду «Відкритий діалог» Сергій Лефтер, журналістка «Комсомольської правди в Україні» Євгенія Супричева, громадський журналіст Артем Дейнега, журналіст із Коломиї Євген Гапич, італійські журналісти Поль Гого та Коссімо Аттанасіо, кореспондент білоруської газети «Нови час» Дмитро Галка, журналіст американського видання BuzzFeed Майкл Джигліо разом із волонтеркою з Донецька Оленою Глазуновою, а також знімальні групи телеканалів SkyNews і CBS. Багатьох із них тримали у підвалі будівлі СБУ.

Саймон Островський
Заголовок

Саймона Островського (на фото вгорі) викрали 21 квітня, зав’язали очі, замотали руки скотчем і били. Він провів у підвалі СБУ чотири доби. За його словами, першу ніч бойовики намагалися зробити настільки нестерпною, наскільки можливо - щопівгодини хтось заходив, бив та погрожував. Влада США закликала Кремль негайно звільнити американського громадянина.

Я відмовився сказати пароль від ноутбука, і мене вдарили по руці палицею. Коли я спав на підлозі, чоловіки у масках будили мене і заявляли, що ніхто не дізнається, якщо мене вб’ють, і били мене ногами по ребрах.

Розповідає про свій полон Сергій Лефтер:

Звичайно били. При допиті. Щодо мене особисто, допит був 18 числа. Я був під час допиту Віталія Ковальчука і двох хлопців із Правого сектору. Вони самі зізналися, що із Правого сектору. Згодом їх знайшли вбитими.

Євген Гапич (на фото внизу) провів у полоні два дні, весь цей час перебуваючи з зав’язаними очима і руками. Його утримували окремо.

Допитували із застосуванням фізичної сили. Один, який називав себе «беркутівцем», поводився особливо жорстоко. Обіцяв відправити до «Небесної сотні». Провів ножем по шиї — ще залишився шрам.

Євген Гапич
Заголовок

Крім того, 25 квітня бойовики захопили у полон спостерігачів від ОБСЄ, й тримали їх у підвалі СБУ із зав'язаними очима і руками. Полонених звільнили 3 травня після втручання представника Володимира Путіна Володимира Лукіна. Один із бранців, чеський інспектор Йозеф Пржеровський розповів потім, що бойовики неодноразово погрожували заручникам використати їх у якості «живих щитів».

 

Умови підвалу

Для незаконного утримання використовували три підвальні кімнати: маленьку, середню та велику. Маленька кімната розміром 2х2 м слугувала для короткострокового утримання. З освітлення була лампочка на стелі, вікон не було. Всередині знаходилися два пні, на яких сиділи заручники. Середня кімната була схожа за умовами на маленьку. На підлозі валялися лахміття, ящик та шматок картону на яких сиділи бранці. Велика кімната площею 20 м2 знаходилась на цокольному поверсі у підвальному приміщенні будівлі. Її вікна виходили у двір, де чергувала охорона. Відчиняли вікна рідко, тому в камері майже не було свіжого повітря. Як і в інших камерах, там було холодно та вогко. 

До кінця квітня у великій кімнаті одночасно перебувало не більше 10 осіб, у травні – до 20. Новоприбулим зав’язували очі та руки і садили на лавку – у такому стані вони могли провести від декількох днів до тижня. Їм не дозволялося лягати, знімати пов’язку з очей чи говорити. Ті, хто був у підвалі довго або пройшов випробування тортурами, називалися «привілейованими» – їм вже дозволяли лягати, пересуватися та тихо спілкуватися. Так серед заручників утворювалася певна ієрархія. «Привілейовані» заручники облаштовували собі спальні місця на стільцях та піддонах зі старого одягу, який їм давали охоронці, а інші бранці лежали на пустих мішках. За свідченнями заручників, засинати нікому не дозволялося, тому в’язні чергували позмінно та будили сплячих, коли заходили охоронці.

За свідченнями потерпілих, у підвалі СБУ було брудно та холодно, незважаючи на теплу пору року – 15-18 градусів. Повітря було несвіжим. У тих кімнатах, де були вікна, була можливість відчиняти кватирку для провітрювання, але частіше це заборонялося, аби в’язні не чули розмов охоронців на вулиці. У коридорі горіла лампочка, яку не дозволялося вимикати, але й темряву вона майже не розвіювала.

«Якщо велика кімната, то десь людей 15 – 16. Найменша кімната – без вікон – десь розміром 4 х 4, вміщала 10 – 11 осіб. Загалом там було три кімнати в одному приміщенні у підвалі, і ще одна на складі, у якій теж тримали людей. Те що я знаю – то у підвалі за день могло перебувати 20 людей», – розповідає журналіст Лефтер.

 

Вікно в підвалі
Заголовок

 

Деяких бранців долучали до примусових робіт: прибирати територію, рити окопи. Годували двічі на день, кашею зі шматочком ковбаси або огірка, але за словами потерпілих, недостатньо. Воду в’язні могли набрати, коли їх виводили, або попити з імпровізованого умивальника-пляшки, та загалом води бракувало. «По-маленькому» в туалет ходили у п’ятилітрову пластикову пляшку, а щоб справити інші потреби – слід було довго проситися, аби охоронці вивели.

 

Умови підвалу
Заголовок

 

Колишні бранці свідчать, що на підвалі не дозволяли спати, особливо вночі. В’язні могли трохи подрімати вдень, а вночі приходили охоронці та били тих, хто засинав, електрошокером або палицями. Деяким полоненим навіть не дозволяли лягти, лише сидіти. Лягати доводилося просто на бетонну підлогу, у кращому разі підстеливши мішок чи ганчірку. Також заборонялося розмовляти між собою.

В’язнів деколи виводили на примусові роботи, робити укріплення, копати окопи або прибирати територію.

 

Будівля СБУ Слов’янська
Заголовок

 

Тортури

 

Практично всім захопленим людям бойовики зав’язували очі (замотували скотчем чи вдягали на голову мішок), зв’язували руки, часом – і ноги. Дехто проводив зв’язаним, нічого не бачачи, кілька діб.

Над в’язнями постійно знущалися, фізично та психологічно – били руками, ногами, палицями, електрошокером, прикладами, вибивали зуби, кололи шилом, робили порізи ножем, кололи свердлом, позбавляли сну, імітували розстріл, погрожували. Люди виходили з підвалу з вибитими зубами, зламаними ребрами, численними гематомами. Медичної допомоги затриманим не надавалося.

 

Віталій Ковальчук
Заголовок

 

Жорстокі тортури пережив Віталій Ковальчук (на фото вгорі він невдовзі після полону), який став свідком останніх днів горлівського депутата Володимира Рибака та двох хлопців з Правого сектора Юрія Поправки та Юрія Дяковського. З останніми двома Віталій приїхав до Слов’янська, щоби розвідати ситуацію. Друзі швидко виявили, що обставини набагато серйозніші, ніж їм здавалося. За словами Віталія, у підвалі СБУ Дяковському відрізали палець та зняли скальп з голови, надівши потім на голову шапку. Ще йому вкололи шприцем у плече якусь речовину, від якої був сильний біль. Поправці протикали шилом щоку та ногу. Віталій розповів, що Рибака та ще одного чоловіка забили насмерть у СБУ, а потім вивезли тіла. Дяковського та Поправку вивозили з підвалу ще живими. Потім тіла всіх чотирьох знайшли в річці зі споротими животами.

Самого Ковальчука катували таким чином:

Вони одягнули на мене мусорний пакет і зав’язали навколо шиї. І починають лупити, ти, звичайно, задихаєшся, паморочиться в голові, розумію, що вже помру. 

...Положили мене на живіт, руки-ноги за спиною зв’язані, і вони засаджували мені в спину ніж. Їм подобалося, коли у кістку, бо вони робили тріщину в ребрі, а потім цю тріщину розширяли, провертали.

Мені челюсть вибивали. Ніс не зламали, але не міг дихати перші тижні два. Повибивали пальці, пальці дивилися в різні сторони. Я спочатку думав, що вони зламані, опухші руки всі були. Бо на руках скакали, на мені поскакали. 

«Шило в живот пихали, ноги шилом пробивали», – згадує Ярослав Маланчук, якого викрали у Костянтинівці за участь в організації виборів президента та повезли до підвалу слов’янського СБУ.

Ярослав Маланчук
Заголовок

Колишній бранець підвалу Владислав Марко провів журналістів ICTV приміщеннями підвалу:

В среднем там было от 14 до 20 человек, но люди менялись. Где резиновые полы, там они пытали людей. Они меня сюда бросили, а там тьма-тьмущая, не разглядеть, глянул, а там кровище везде, все стены в крови. Слышу, с той стороны женщина какая-то кричит. Пытают - она кричит не своим голосом... А здесь все было в окровавленных тряпках, в пятнах крови, а вот еще кровь. И я скажу, здесь убили не одного человека, здесь убили много людей...

Владислав Марко
Заголовок

Вірянин церкви «Добрая весть» Геннадій Лисенко описує, як його допитували у підвалі СБУ: йому наносили удари штик-ножем у ребра та спину, які не лишали порізів, але були дуже болісними. Допитував, за словами потерпілого, чоловік із російським акцентом, якого називали «Особіст».

 

Розстріли

Є свідчення про розстріли, які практикувалися у Слов’янську за часів окупації формуванням «ДНР». Так, журналісти ТСН показали у сюжеті протоколи про розстріл місцевого Олексія Пічка, який викрав із будинку сусідки штани і футболки, а також інтерв’ю з матір’ю покійного. Страта відбулася на задньому дворі будівлі СБУ. Також є документи про розстріл інваліда ІІ групи Віталія Соловйова.

Сам Ігор Стрєлков-Гіркін підтвердив, що у Слов’янську практикувалися розстріли.

«У нас діяв військовий суд, і було запроваджено законодавство 1941 року, введене Сталіним. За цим законодавством ми судили, здійснювали суди, розстрілювали... Загалом було розстріляно за час мого перебування у Слов’янську чотирьох людей... Двоє – за мародерство серед військовослужбовців, один – за мародерство, місцевий, і один – за вбивство військовослужбовця, ідейний правосєк».

Ігор Друзь, радник Стрєлкова, також підтвердив практику розстрілів у розмові з Бі-бі-сі.

Одним із найвідоміших трагічних випадків було вбивство чотирьох протестантів. 8 червня бойовики «Російської православної армії» увірвалися до церкви християн-євангелістів «Преображення Господнє» та захопили дияконів Володимира Величка, Віктора Брадарського, та двох синів старшого пастора — 30-річного Рувима і 24-річного Альберта Павенків. Наступного дня, після тортур (вірогідно, на пожежній станції в смт Артема), їх розстріляли. У репортажі журналу «Фокус» розповідаються жорстокі подробиці страти. Родини загиблих дізналися про долю полонених лише через місяць, вже після звільнення Слов’янська та виявлення могил страчених.

На фото зліва направо: Володимир Величко, Альберт Павенко, Рувим Павенко, Віктор Брадарський
Заголовок

 


 

Слов’янськ було звільнено українською армією в ніч проти 5 липня 2015 року.

 

 

Останні новини

Дмитро Піндюрін

СБУ оголосила в розшук учасника НЗФ, причетного до функціонування незаконного місця несвободи в м.Брянка

18 січня Служба безпеки України повідомила, що оголосила в розшук учасника незаконних збройних формувань так званої «ЛНР». Судячи з...

Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду вважає, що суд в Гаазі має підстави розпочати розслідування злочинів на Сході Україні та в Криму

Прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда заявила, що за результатами попереднього аналізу злочинів, вчинених під час зб...

ЄСПЛ

ЄСПЛ приєднав до позову України проти Росії по Донбасу справи щодо MH17 та вивезення українських дітей до РФ

Велика палата Європейського суду з прав людини ухвалила приєднати до позову України проти Росії, який стосується агресії на Донбасі,...

Контакти

(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г