До 2014 р. будівля за адресою вул. Петровського, 2 в Горлівці функціонувала як міськвідділок міліції. Перша спроба захопити будівлю представниками «ДНР» відбулась ще 12 квітня 2014 р., однак тоді українській міліції вдалось їх зупинити. Друга спроба здійснилась через два дні, і була значно масштабнішою.
Близько ста проросійськи налаштованих «активістів» після годинного штурму все ж таки захопили будівлю міліції, в результаті чого постраждали більше десяти правоохоронців, а начальника міліції Андрія Крищенко було госпіталізовано з множинними травмами. В той же день Ігор Безлер, підполковник військової розвідки РФ, біля захопленої будівлі представив нового начальника міліції, колишнього командира батальйону патрульно-постової служби м. Горлівка, Олександра Шульженко.
Після захоплення бойовики стали використовувати будівлю як базу для своїх бійців, склад для зброї, автопарк та незаконну в'язницю. В’язнів утримували переважно в підвалі, або в гаражних боксах у дворі.
В будівлі постійно знаходилось більше ста озброєних учасників незаконного збройного формування, в числі яких було близько семидесяти співробітників патрульно-постової служби Горлівського МУ МВС, співробітники міліції, колишні «беркутівці», що перейшли на сторону «ДНР», а також жителі Донецької області, серед яких були колишні в’язні, наркомани та неповнолітні. На другому поверсі знаходився кабінет О. Шульженка, який ними керував.
Полонених утримували в цій будівлі від двох годин до місяця. Серед них були люди з проукраїнською позицією, журналісти, представники силових структур, що не стали співпрацювати з НЗФ, бізнесмени та інші цивільні особи, яких утримували для подальшого викупу. Заручників могли утримувати як поодинці, так і групами в кілька осіб.
За свідченнями потерпілих, в приміщенні було два підвали: «сухий» та «мокрий». «Сухий» підвал знаходився в кінці будівлі. У ньому не було дверей і вікон, на підлозі лежав тонкий матрац, на стінах були труби і теплоносії. Другий підвал назвали «мокрим», тому що в ньому стояла вода. У «мокрому» підвалі було лише два стільці і маленьке вікно.
Двох цивільних заручників в середині квітня 2014 р. близько доби допитували в підвальній кімнаті, яку на той час використовували для зберігання зброї. Згідно зі свідченнями, вся підлога кімнати була покрита густим шаром крові, що може свідчить про катування, які відбуватись в даному приміщенні вже на початку квітня.
Один з полонених в травні 2014 р. утримувався в кімнаті на першому поверсі, де був матрац та холодильник. Через тиждень його перевели в підвал. Загалом він провів у полоні 21 день, в той час як інших полонених могли тримати лише декілька годин. Весь цей час його годували три рази на день, давали воду та водили в туалет під конвоєм, однак можливості помитись у нього не було.
Пораненим полоненим надавалась медична допомога: медики надавали допомогу безпосередньо у підвалі, тяжкопоранених доставляли в лікарню.
Деяких заручників конвоювали до горлівського підвалу з закритими очами та вухами. Так, голову перев’язували світлонепроникною пов’язкою, по верху якої намотували скотч. На додачу вуха закривали ватою, щоб полонений у жодний спосіб не дізнався про те, куди його везуть.
Ось що пригадує про момент затримання колишній в’язень:
«…вийшов Ігор Безлєр на прізвисько «Бєс». Він сказав: «Все. Затримати». Тут мені закрутили руки, пустили, ми не бачили куди ми йдем, нічого не було видно, опустили нас в цей… підвал»
Деяких тутешніх бранців часто допитували: на «бесіду» їх виводили кожні кілька годин, чим унеможливлювали повноцінний сон в’язня. Персонал горлівської катівні відзначився особливо екзотичним підходом до тортур: жертв перед допитом змушували роздягатися, після чого так і не повертали взуття, тож деякі полонені мусили пересуватися в’язницею босоніж. Крім того, сепаратисти професійно здійснювали побиття – не зачіпали обличчя, проте серйозно ушкоджували внутрішні органи.
Полоненим давали вибір без вибору – для звільнення потрібно було або служити в «ополченії», або внести заставу в розмірі 10 тисяч гривень. В іншому разі погрожували розстрілом.
До ув’язнених, затриманих в травні 2014 р., застосовувались різні види насильства. Їм наносили чисельні удари по голові та тілу, імітували розстріл. Проводили допити Сергій Здрилюк з позивним «Абвер» (колишній працівник контррозвідки СБУ), І. Безлер та його помічник «Боцман», О. Шульженко. Під час одного з допитів І. Безлер власноруч прострелив заручнику обидві ноги:
«Безлер тут же прострелив мені обидві ноги, всадив по дві кулі в кожне коліно та ще одну — в гомілку. Потім Безлер пішов, наказавши охоронцям: “Бийте його, доки не почне кров’ю харкати”, і катування продовжили два виродки, один з яких був озброєний молотом для укладки тротуарної плитки. Він лупив мене ним по спині і по простреленим ногам, намагаючись влучити в голову, яку я, як міг, прикривав руками. Другий бив мене ногами».
До затримань полонених причетні «народний мер» Горлівки Олег Губанов та представники «Оплоту»: Олег з позивним «Кубрак» та Олександр з позивним «Салат». Згідно зі свідченнями, учасники НЗФ «Оплот», яке дислокувалось в Донецьку, продавали Ігорю Безлеру важливих полонених, яких вони утримували в м. Макіївка.
З останнього відомо, що в липні 2016 р. в підвалі захопленого МУ МВС утримували військовополоненого. Він свідчить, що йому зламали ребро, викручували руки та катували удушенням: били в груди, щоб вийшло повітря і одягали протигаз. Після цього його перевезли в тюрму «ДНР» на території заводу «Ізоляція» в м. Донецьк.
Є чимало свідчень про причетність РФ до подій на території захопленого Горлівського МУ МВС. Це і присутність російської символіки та військової техніки, і те, що представники «ДНР», які перебували в Горлівському міськвідділку влітку 2014 р., їздили на воєнну підготовку до Ростовської області:
«Представники “ДНР”, пацани віком від 18 до 22 років, їздили на навчання в Росію. З приводу цих поїздок чув, що було дві групи людей, які по черзі їздили на територію Росії, а також чув заклик одного з представників “ДНР” “купити побільше сигарет, оскільки там, в Росії, дають обмежену кількість”. Ще казали про розмір заробітної плати. Один казав, що йому обіцяли 300 доларів США, інший – 400 доларів США. В розмові згадувалось також про російське походження зброї».
Станом на 2020 р. будівля продовжує використовуватися як Горлівський міськвідділ «МВС ДНР». Керівник – Володимир Савкін (до 2014 р. був начальником районного відділку міліції в Донецьку, в липні 2014 р. перейшов на сторону т. зв. ДНР).
Східноукраїнський центр громадських інітціатив, Правозахисна коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі»
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г