Тюрми та катівні Іловайська: приміщення лінійного відділення управління МВС України на станції Іловайськ

07.04.2016

Location icon вул. Шевченка, 106, Іловайськ, Донецька область, Україна, 86793


Частина свідків, які перебували в полоні сепаратистів у Іловайську, розповідає про те, що спочатку близько 70-80 осіб утримували в тамтешньому гаражі. Згодом, коли бойовики побачили, що там надто мало місця для стількох людей, то перемістили в'язнів до напівпідвального приміщення колишнього КПЗ та тиру, який згорів унаслідок вибуху під час бойових дій. Треба зауважити, що після того, як у приміщення тиру влучила вибухівка, його ніхто не прибирав. Тож полонені мусили самостійно «облаштовувати» в’язницю – виносили каміння, сміття, цеглу та обвалену штукатурку.

Умови утримання

Розмір напівпідвальної камери складав близько 15-20 метрів у довжину та 5 метрів у ширину. Денне світло всередину не потрапляло, оскільки єдине віконце тут було заварене. Те ж саме колишні в'язні стверджують і про свіже повітря.

Деякі потерпілі стверджують, що їх утримували у кімнаті на першому поверсі площею близько 40 м2. Зі слів колишніх полонених, стіни і стелі тут були чорними, а саме приміщення – вологим і холодним. Денне світло потрапляло до в’язниці через одне вікно розмірами 0,5х1,5 м.

Напівпідвальна камера була сухою, але надзвичайно холодною: починаючи з осені полонені постійно мерзли. Не допомогла навіть металева піч «буржуйка», яку в'язні спорудили самотужки, щоб хоч якось зігрітися. Внаслідок холоднечі багато з них хворіли на застуду та запалення легень.

Ліжок у камері не було, тому підлогу встеляли старим одягом та лахміттям. Спали полонені також на дверях, дошках і ящиках з-під снарядів для «Граду», які самі ж собі й принесли.

Схема в'язниці в Іловайську

Годували в іловайській в’язниці переважно двічі на день – до та після примусових робіт. Однак харчі були такими, що не викликали апетиту: супи та пісні каші на воді з брудних круп та макарони, іноді з домішками сміття. Нормальну їжу приносили місцеві жителі, коли полонені виходили на примусові роботи. Під час «зеленого коридору» для гуманітарних вантажів полоненим також передавали їжу. За потреби їм надавали доступ до водопровідної води.

Щодо туалету, то, за спогадами свідків, у напівпідвальному приміщенні в Іловайську була каналізаційна труба, куди можна було справляли нужду. Також щоденно з камери забирали по кілька людей на ранкову і вечірню перевірку, відводили в туалет надвір. За потреби, якщо назбирувалася достатня кількість охочих, охоронці могли виводити в туалет і частіше.

Телефонувати родичам деякі полонені могли з телефону конвоїрів, яким треба було за це поповнити рахунок. Зв’язатися з рідними допомагали місцеві мешканці, у яких в’язні виконували примусові роботи.

Ставлення до полонених

У полоні в Іловайську перебували переважно солдати, які служили на боці української армії – і добровольці, і мобілізовані бійці. Один із них розповідає, що через відсутність належної медичної допомоги самостійно видряпував собі осколок, який застряг у його нозі під час бойових дій.

У процесі допитів полонених били. Солдатам ламали ноги, руки та ребра. При цьому адекватної медичної допомоги після побоїв жертвам не надавали. Серед медикаментів, які видавалися на камеру, була лише невелика кількість знеболювальних препаратів, зеленки та йоду, а також бинти.

Один із в’язнів іловайської тюрми був медиком – він і надавав першу медичну допомогу побратимам, які отримали поранення під час бойових дій або внаслідок фізичної наруги бойовиків.

«Знеболювальних критично не вистачало на всіх. Ламані ребра ми самі перетягували хлопцям своїми футболками, іншим одягом. Самі перемотували травмовані кінцівки», – каже колишній полонений, який перебував в іловайському підвалі понад 70 днів.

Полонених тут регулярно піддавали катуванням. Особливо жорстоко ставилися до тих, кого підозрювали у зв'язках із «Правим сектором», «Свободою», а також тих, кого вважали розвідниками, гранатометниками, мінометниками, снайперами та місцевих, які мали важливу чи військову посаду.

«Один «кіборг» був сильно поранений і якийсь сепаратист власноруч його застрелив двома пострілами в голову», – розповідає колишній в’язень.

Примусові роботи

Полонених виводили на примусові роботи щодня, окрім неділі, з 9:00 до 16:00–18:00, а іноді й до 20:00 години. При цьому в більшості полонених була висока температура, проте їх все одно залучали до часом надзвичайно тяжкої та виснажливої фізичної праці.

«Нам сказали, що ми це місто зруйнували, тому мусимо його відбудовувати... Було таке, що місцеві жителі приходили в комендатуру, писали заяву, що їм необхідно щось в будинку відремонтувати або перенести, у зв’язку з чим просили виділити їм робочу силу. І кілька хлопців доправляли на відбудову чи прибирання до вказаного за адресою в заяві будинку. Ми лагодили дахи і вставляли вікна, розбирали завали і виносили сміття», – пригадує колишній полонений.

Останні новини

В «ДНР» на 10,5 років виправної колонії засудили жительку Макіївки нібито за шпіонаж

В так званій ДНР незаконно затримали та засудили на 10 років та 6 місяців ув’язнення в виправній колонії жительку Макіївки. Про це ...

Держава більше декларує, ніж підтримує громадян, які отримали інвалідність внаслідок війни на Донбасі, - результати дослідження

Політика держави з підтримки осіб з інвалідністю, отриманої в результаті воєнних дій на Донбасі, є значною мірою декларативною. До ...

В Казахстані на 4,5 роки посадили учасника НЗФ на Донбасі. РФ відмовилася надавати найманцю тимчасовий прихисток

Євгеній Щербак Фото: Facebook Сергій Шаргунов В Казахстані на 4,5 років в’язниці засудили Євгенія Щербака за найманство у складі НЗФ...

Контакти

(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г