Інформація про те, що Стахановська обласна загальноосвітня школа-інтернат №1 почала слугувати бойовикам за військову базу, просочилася у мережу в червні 2014 року. Як писав «Обозреватель», в цей час на території навчального закладу розміщували військову техніку. Але якщо класні приміщення бойовики використовували як казарми, то підвал став місцем утримання та катування незаконно ув’язнених осіб.
У полон до бойовиків потрапляли з різних причин: за участь у проукраїнських акціях у місті, за побутові правопорушення, алкоголізм і наркоманію, а також – за нетрадиційну орієнтацію.
Умови утримання
У підвалі школи-інтернату використовували три камери розмірами близько 10х5 метрів. За свідченнями колишніх бранців, на бетонній підлозі стояли ліжка зі старими матрацами без ковдр та подушок, були також залишки якихсь меблів. Це вологе приміщення не вентилювалося тож тут постійно було душно. Треба зауважити, що в підвалі школи-інтернату одночасно перебувало в різний час від 40 до 60 осіб.
Свіже повітря потрапляло у приміщення, в якому незаконно утримували в’язнів, тільки через невеликі шпарини у дверях.
«Збільшувалася кількість людей – було дуже душно. Тільки в останній камері за кілька днів до звільнення було не настільки волого, від чого було легше дихати», – згадує колишній полонений.
Денне світло до підвалу доступу не мало (не було вікон), однак лампа світилася в камері цілодобово. При цьому полонені не могли самостійно її вимикати.
Якщо в’язні харчувалися, то тільки тим, що передавали їм родичі (але їжу передавали не всім і не завжди). Отриману їжу розділяли між усіма полоненими. До туалету бранців випускали двічі на день, і лише там вони могли наповнити пляшки водою з-під крану. У проміжках між цим для справляння малої нужди вони змушені були використовувати пластикову тару.
У місці несвободи була медсестра, яка робила пораненим перев’язки та давала ліки. Однак вона приходила не відразу після прохання полоненого, а лише через 1-2 дні.
Ставлення до полонених
Усіх «неполітичних» полонених притягували до примусових робіт. Натомість людей, які потрапили до полону через проукраїнську позицію, працювати здебільшого не змушували, проте систематично допитували. Під час допитів бранців били, всіляко знущалися з них фізично і психологічно.
«Одного разу нас змусили вчити вірші про "ЛНР" і виступати перед ними», – розповідає свідок.
У підвалі поряд із камерою, де утримували полонених, розташовувалася катівня, тому в’язні постійно чули звуки тортур і побиття. Як метод психологічного насильства до бранців також застосовували імітацію розстрілів.
Поміж слідчих траплялися як жінки, так і чоловіки, проте головним був алчевчанин Ігор Зубков (позивний «Святий») та його родич Андрій Руденко (позивний «Консул»).
У січні 2018 р. на території Стахановської школи-інтернат №1 і далі розташовувалася військова база комбатантів
Впродовж 2023 року російські військовослужбовці продовжили здійснювати на території України ряд порушень норм МГП - умисні вбивства ...
Російські військовослужбовці на території України продовжують порушувати норми міжнародного права. Зокрема, впродовж 1 червня 2023 п...
З початку повномасштабного вторгнення РФ Східноукраїнський центр громадських ініціатив регулярно фіксує випадки умисних вбивств, нап...
(063) 640 96 40
(044) 578 14 38
jfpcoalition (at) gmail.com
Київ, 04060, вул. Ризька, 73-Г