Виставка «На зламі»


Перелік стендів


  1. 01 Illustr 01
    Міфи Донбасу
  2. 02 Illustr 02
    Страх у переддень війни
  3. 03 Illustr 03
    Від страху до ворожнечі
  4. 04 Illustr 04
    Злам рутини
  5. 05 Illustr 05
    Невизначеність
  6. 06 Illustr 06
    Розрив сімейних зв'язків
  7. 07 Imgonline com ua compressed j51ycbiks6krgs
    Атомізація
  8. 08 Imgonline com ua compressed g2mjg2gpze7t
    Покинути чи залишитися?
  9. 09 Illustr 09
    Труднощі ВПО
  10. 10 Illustr 10
    Демографія змінюється
  11. 11 Illustr 11
    Нові бідні, нові багаті
  12. 12 Imgonline com ua compressed ysgryme4uyjuut
    Нова влада
  13. 13 Illustr 13
    Бачення реінтеграції

Відгуки глядачів

Дякую! Важливо розмовляти з людьми, працювати з ними. Особливо з такими, як ми - малими і необізнаними..

Виставка дуже зворушлива.

Неначе прочитала книгу.

Сильна виставка!

Бракує порозуміння. Треба налагоджувати діалог.

Мені дуже сподобалась виставка, і дала зроуміти, що наше суспільство потребує змін.

Бажано щоб Ви повернулись до звільненої української землі!

Але знайдеться ті, хто нас зрозуміє, підтримає

Мені було дуже сумно читати всі слова людей про війну. Життя кожної людини змінилось. І це не може залишити нас байдужими

Вірю, що в Україні настане мир.

Виставка дуже корисна для суспільства.

Якщо ми почнемо формувати українську свідомість через медіа, освітні програми і т.д.,. ми переможемо!

Дякую за виставку!

Мені все дуже сподобалось. Було надзвичайно корисно.

Дуже цікаво і корисно. Усім рекомендую

Виставка потрібна. Дуже схвилювала. Дякую

Я працюю з людьми, які ідосі не вірять в те, що сталося. Є сім'я, яка живе в Луганську, дві дочки у Полтаві, мама у Кропивницькому, чоловік залишився там із бабусею. Якщо мама не може дозвонитись до доньки, то це вже паніка.

ЛНР и Украина. Две половинки одного органа..

Шкода тих людей, але багато хто з них зробив свій вибір

Все обязательно будет Україна!!!

Боляче, що люди в ЛНР не за Україну!!!

5 лет в итоге...

Отец в России

Люди везде одинаквые, мыслят по-разному.

В ВУНУ ім.Даля залишилися матеріали для моєї дисертації.

Живу в России - россиянка! Родители сказали, что я дура, ничего не поняла! Хотя "родина" моя жутко не права! и бесстыдно заигралась.

Кем бы ты не был, оставайся всегда человеком и поступай так, чтобы тебе не было стыдно за сказанное и сделанное.

Не вернулись, но оень хочется домой!

П'ять років без Луганську. Мали надію повернутися дуже скоро...

Війна розбещує моральних ублюдків

Будьте собою і нікого не бійтеся.

Надоела война

Україна!

З любов'ю з Луганська

Цікаво та змушує замислитись над минулим та майбутнім.

Остались родители, не хотят уезжать.

Дуже цікаво. Усім рекомендую

Росії ти ніеоли був не потрібен.

Дуже потрібна для нашого суспільства виставка. Дякую

Дуже цікаво та пізнавально. Можливість краще себе дізнатись.

Если ты нахер не нужен в своей державе, то какая разница, куда ехать жить и работать ?!!!

Я кропивничанка, але є родичі в Криму і в Росії. Деякі казали, що ми бандеровці, їмо дітей і нас тут вивають. Казали: "їдьте до нас в Росію, ми вас врятуємо". Ось така пропаганда

Когда нам не нравится власть - мы свергаем ее. Они даже не пытались свергнуть сепаратистов.

Брат остался в "ЛНР"

Я бажаю, щоб все було добре.

Любов до України об'єднує нас всіх.

Україна

Бажання миру

Ми такі ж люди, українці. "Мир  на Долоні" разом з Україною

Віра та бачення боротьби за дійсно вільну та незалежну країну, яку почали ще наші пращури, маємо закінчити ми!

А виявилось це неправда !!!

Україна

Меня никто не замечает...

А вернулись через 3 года..

Присутствует чувство, что я отличаюсь от других. Уходя из старой школы (переходя в Коротково) я знала, что там остались не ТЕ люди, не мои однодумцы.

Сколько у нас таких братьев?...

Уехал из Луганска...

А я лише чекала, коли милий з фронту повернеться додому..

Адже такі, як ми, не існують, а кращі відходять від нас...

Лучше худой мир нежели война... 
Бог есть любовь!

Счастье не в определенной стране - счастье внутри каждого.

Всі ми різні. А Бог один. Любімо і служимо Господу, а він благословить

Повсюду в мире люди не такие, как мы. Но в важном - мы все из одного теста.

Прийшли. Почали наводити свої порядки. Заходили до магазинів. Цікавились, де є тут шльондри та наркотики. Хапались за зброю: "Я другий раз не запитую. Другий раз  - стріляю".
Відвели подалі до складу. Запитали, не було відповіді, бо був не в курсі правильної. Відповідь "Не знаю" їх не задовольнила. Били ногами, прикладом, поки не впав.

Ми всі хочемо бути щасливими!!!

Ми всі хочемо жити ВДОМА

До сих пор считаю, что Донецк остался в параллельной реальности.

Життя на території Донецької області залишилось на рівні 80-х років минулого століття. І зараз дуже важко Україні швидко все виправити.

Донбас - це Україна

Разом нас багато, нас не подолати.

"Я маю в серці мрію щиру:
хай стане тихо в нас ... від миру!"
Перемоги!!!

І потрібна підтримка цим людям.
Слава їм!

Осталась одна...

Дружеюбність, взаєморозуміння, повага

Я проти цієї війни!!!

З тим, хто має проукраїнську позицію, ніхто розмовляти не стане. Добре, хоч бойовикам не здали.

Первые полгода в другом городе мы каждый день говорили себе, что "еще две недели пройдет, и мы поедем домой".

На самом деле моя половина родственников, которые остались там, все как один за Украину. Но боятся бунтовать и собирать протесты. Такая же стуация с моими родственниками с Крыма.
Слава Украине!
Переехал с Крыма.

Ми всі українці!!! Разом ми сила!!!

Но сам же предал меня, когда в доме осталась крошка хлеба.

Люди ДНР та ЛНР обмануті ілюзіями хорошого життя і зараз дуже страждають.

Всі хочуть жити в мирі.

В Україні мають бути доступними українські канали, а не платними. А в нас навпаки. Постає питання, хто ж зацікавлений в цьому безглузді.

Шість років провів в окупації. Навіть якщо такий камінь, як я, виїхав, то залишилось, мабуть, не так вже й багато.

Де б ти не був, завжди тягне додому...

Зрадники нікому не потрібні!

Треба щоб нова влада і ЄС робила усе, щоб не було війни. І треба старатися, якщо домовляться. то треба її дотримуватись.

Слава Україні!

У тебе одне життя. Прожити його якнайповніше - твій обов'язок. Залишайся при любих моментах собою.

Сьогодні рівно 5 років, як ми "на 3 дні" приїхали до Києва.

Турбота про спільне щасливе майбутнє України!

Цікава, корисна інфа.

Дякуємо!

Хочеться, щоб знову ми були однією родиною

А ви підійшли запитати, коли все почалось?..

Треба білььше розповідати і робити інформаційну роботу, у ЗМІ

На жаль, інакомислячих не люблять у всі часи. Звідси і гоніння

Знаю схожу історію, яка трапилась в колишній Югославії. Кілька років поневірянь. Головне не опускати руки.

Співчуваю... Але багато людей не говорили, а діяли й допомагали.

Війна закінчиться тоді, коли до влади прийде справжній українець, а не ... всі підряд

Вважаю, що деколи обставини сильніші, що змушують обирати позиції, які б за інших умов були упущеними.

Всі люди рівні і повині жити в мирі і злагоді.

Єднання - це наше спасіння.

Де б ти не був, завжди тебе буде тягнути додому, і нічого не зміниться.

В Україні не повино поставати питання про дві державні мови. Вона має бути одна українська. А я за те, щоб кожен українець знав по 5-10 інших мов. Це круто!!! А державна - одна.

Многие семьи были в ссоре, особенно, если разные поколения смотрели разное телевидение.

Людина - це не  річ, вона не підчиняється нікому!

Когда забыл, что такое "я дома".

Завжди! Людей, не дивлячись на різний менталітет і історичні протиріччя, єднає вміння співчувати.

Наша хата з краю - головна проблема ХХІ століття. Змінюймо наше життя вже зараз!!!

Злодії, зрадники нікому не потрібні.

Ми всі хочемо змін, але не хочемо мінятися.

Всі ми люди і всі однакові. Потрібно завжди залишатись людьми.

Плекаємо надію, що всі повернуться додому.

Окупанти мають піти геть з нашої землі! Ми завжди жили і житимемо в мирі та злагоді! В своїй хаті самі собі дамо ради!

Пересленців "переслідує" стигматизація. На жаль. Кожному - право на гідне життя.

Родня, которая в РФ, отказалась сразу. А те, кто в Украине, все за Украину.

Слава Украине!

Війна скінчиться тоді, коли в Україні до влади не будуть іти проросійські партії.

Уехала из Донецка на 2 недели, оказалось на 6 лет.

Дійсно, там дуже багато тих, хто живе телевізором. От вони - не ми. Вони не вміють думати.

Ніколи не ділила людей на нації та раси.Ділила на людей та нелюдів. На коліна змушені ставати перед нелюдами, а  вони є як серед росіян, так і серед українців. Але вірю, що зло буде знищене.

Людей разделяет не язык, а подлось и жажда наживы.

Україна генетично пам'ятає голод.

Таки не вернулись...

Коли усіх працівників зібрали в одній кімнаті, хтось ляпнув, що ще "ломбардша" залишилась. Один з загарбників запропонував іншим "втроем ее оприходовать".

У 2014-му мої родичі запитували, чи приїду я їх вбивати...

Тепер вони живуть в Росії...

Мені дуже шкода людей, які постраждали.

Я хочу миру.

Донбас - це Україна.

Спільне - це любов до України (дуже хотілось би...)

Дуже боляче, коли не розуміють і звинувачують найрідніші. Для подальшого спілкування на політику накласти табу і спілкуватися на нейтральні теми. А час розставить всі крапки і виправить всі перегиби. Адже ми отримаємо інформацію з різних джерел - нас зомбують.

Дуже актуальна тема. Дякуємо за Вашу працю. Нехай усі люди будуть щасливі!

З досвіду моєї родини можу сказати, що там українцям ніхто не радий, і думки тих дуже важко переробити.

На жаль, вірний супутник війни - голод. Це погано.
Але в 1994 р. я з двома малими доньками сиділа по 2 неділі без хліба. Не платили зарплати. Війни не було, а ми голодали. Значить причини інші, а не тільки у війні.
 

Іноді страх сковує, іноді не знаєш, що сказати в даній ситуації. Але можна переживати за інших мовчки і молитися Богу за спасіння інших. Буває краще помовчати, ніж говорити дурниці

Брат не винен, його "обробили" брехливою інформацією.

Любов до України та рідної землі.

Українець - хозяїн на своїй території!!!

Хочеш Росії - їдь в Магадан!

Ми всі однакові - ми люди: любимо і ненавидімо, плачемо і сміємося. Ми однаково відчуваємо біль і переживаємо за наших дітей. Але у кожного з нас свої погляди і, на жаль, вони не збігаються.

Що може бути спільного у загарбника з "корінним" населенням? Хіба що інстинкти. Але цінності, на жаль, різні.

Слава Україні!

В житті одна несправеливість, і одна людина не може це виправити.

Ми знаємо, що Донбас - це Україна! І віримо в нашу перемогу в цій війні! Дякуємо за виставку!

Притримуйся до власної думки.

Нас ненавидит ВЛАСТЬ

Страх і турбота про рідних.

Всі люди зі своїми страхами та бажаннями жити нормальним звичним життям. Та головне - бути людиною з великої літери попри страхи.

Іноді страх сковує, іноді не знаєш, що сказати в цій ситуації. Проте, можна переживати про інших мовчки і молитися Богу за спасіння інших. Іноді буває краще просто промовчати.

Останні покази

Карта показів виставки